— Ненавиджу тебе, — сказав Дзия. — Я волів би, щоб ми всі померли.
Жиґа замахнувся й цілком буденно вдарив його в обличчя. Ляскіт луною розійшовся по кімнаті.
Я звільнив тебе з кайданів, — Жиґа насувався на принишклого Дзию, повільно витягаючи меч. — Я витяг вас обох з окупованої території. Я знайшов вихідців із Внутрішніх держав, відвів нас до гори Тяньшань і підніс вас до Пантеону. І тепер ти смієш суперечити мені?
Повітря тремтіло, загуснувши від чогось могутнього, задушливого і страшного.
«Просто схили голову, — Дадзі хотіла закричати Дзиї. — Схили голову, тим і скінчиться».
Але вона мовчала, заклякнувши від страху.
Дзия також не ворушився. Видовище химерне: дорослий чоловік зіщулився, наче дитина; але Дадзі знала, що його змусило це зробити.
Страх впечатався в кістки Дзиї, так само як і в її. Удар за ударом, поріз за порізом за понад десятиліття, відколи вони були дітьми, Жиґа подбав про це.
Дадзі збагнула, що вони дивляться на неї Вимагають відповіді Але яким було запитання? І що вона може зробити, щоб усе виправити?
— Нічого? — вимогливо запитав Дзия.
— Вона нічого не скаже, — пхикнув Жиґа. — Маленька Дадзі знає, що для неї найкраще.
— Боягузка! — гарикнув їй Дзия. — І завжди була!
— О, не дражни її...
— Та пішов ти! — Дзия гупнув палицею об підлогу. Від гуркоту Дадзі аж підстрибнула.
Жиґа засміявся:
— Хочеш зробити це зараз?
— Не треба, — пробурмотіла Дадзі, але слова скидалися радше на наляканий писк. Жоден із них не почув.
Дзия кинувся на Жиґу. Жиґа розкрив долоню, і Дзия одразу впав додолу, стогнучи від болю.
Жиґа награно зітхнув:
— Невже ти піднімеш на мене руку, брате?
— Ти мені не брат, — видихнув Дзия.
Позаду них у повітрі розчахнулася порожнеча. Одне за одним тінисті створіння рвонулися крізь діру. Дзия показав пальцем Вони помчали вперед, але Жиґа розтинав їх, немов паперових, швидше, ніж вони наближалися.
— Будь ласка, — сказав Жиґа. Усмішка не сходила з його вуст. — Ти здатен на більше.
Дзия високо підняв палицю. Жиґа замахнувся мечем.
Дадзі раптом віднайшла силу рухатися. Вона кинулась у простір між ними за мить до того, як вони напали одне на одного з достатньою силою, щоб кам'яна підлога взялася тріщинами, з силою, яка розбила б їхній світ, наче яєчну шкаралупу. Через десятки років вона замислювалася, чи розуміла тоді, що робила, коли притисла долоні їм до грудей і промовила заклинання. Чи знала, якими будуть наслідки, і чи приймала їх? А чи зробила це ненароком? Чи було все, що сталося потім, нещасливим збігом обставин?
Тієї миті вона знала лише те, що всі звуки й рухи спинилися. Час завмер у вічності. Дивна отрута, щось, чого вона ще ніколи не прикликала, просочилася крізь повітря і вкоренилася у свідомості всіх трьох, а потім розгорнулася у форму, якої вони ще не бачили і не відчували. Потім Жиґа впав на підлогу, а Дзия заточився назад Можливо, вони кричали, але крізь бухкання крові у вухах Дадзі чула лише примарне відлуння холодного, безрадісного сміху Цевері.
Розділ 12
Закритий меморандум щодо Нікарської республіки, раніше знаної як Нікарська імперія або Імперія Нікань, до Міністерства закордонних справ Призахідної республіки.
Відкрита торгівля на нікарських територіях продовжує виявляти активи, що виправдовують інвестиції Консорціуму, а заходи, спрямовані на здобуття цих активів, здійснюються без проблем, як і передбачалося. Консорціум отримує гарантовані права на декілька важливих покладів корисних копалин із неочікувано незначними зусиллями (якщо відверто, мені здається, нікарці навіть не здогадуються про багатства під їхніми ногами). Окрім чаю та мінералів, наші агенти знайшли чимало місцевих товарів, які матимуть значний попит удома. Нікарська порцеляна блиском і напівпрозорістю цілковито перевершує наші домашні вироби. Нікарські різьблені статуетки з нефриту, без сумніву, приваблять покупців, які шукають нових інтер'єрних оздоб (див. ящик 3, додається).
Місцеве текстильне виробництво вражає, а надто з огляду на відсутність автоматизованих ткацьких верстатів: їхні ремісники винайшли напрочуд розумні механізми, щоб приборкати силу води для сукання ниток зі значно більшою швидкістю, аніж це під силу одному ткачеві (я переконаний, що скоро наші пані гулятимуть вулицями в шовкових сукнях і з парасолями!).
Сіре товариство, представники Церкви Божественного Творця, зіткнулося з більшими труднощами. Несхильність місцевого населення до розмови доводить тернистість шляху (див. доданий лист від сестри другого витка Петри Іґнатіус). Здобутки тут незначні через релігію, що опирається заміщенню: насправді, більшість уродженців ніби й зовсім байдужі до питання релігії, але через соціальну дисципліну, яку релігія спричиняє. Щотижневе вшанування вони вважають гаянням часу і обурюються, коли їх ведуть до каплиці. Вони звикли до злиднів та забобонів і, схоже, нездатні прийняти очевидний доказ вищості Творця, навіть коли його повільно пояснюють їм рідною мовою. Але ми й надалі докладатимемо зусиль, хай повільно, але певно. Наш обов'язок перед Архітектором — принести порядок у кожен куточок світу, без винятків.
Ми вважаємо мінімальним ризик того, що корінні нікарці зчинять організоване збройне повстання. Наше вивчення Імперії давно вказує, що їхня стратегічна культура пацифістська і застійна — як імперії без схильності до територіального розширення. Республіка ніколи не вирушить у морську експедицію, щоб завоювати іншу націю. Окрім підкорення острова Спір, Республіка лише всотувала агресію загарбників. Тепер, коли Їнь Вейсжа остаточно придушив залишки режиму Су Дадзі на півночі, очікуємо, що за п'ять наступних років внутрішньої війни зникне й решта.
Наразі найбільшу загрозу становлять місцеві партизанські рухи на півдні, бази яких зосереджені в провінціях Півня і Мавпи їхнім козирем є спірлійка Фан Жунінь, чиї піротехнічні прояви переконали їх у поганських шаманічних віруваннях, що суперечать Порядку Святого Творця (Наші союзники в Сірому товаристві вважають ці шаманічні здібності небаченим проявом Хаосу — див. додаток 1 «Нікарський шаманізм».) Ця загроза не повинна аж надто непокоїти Консорціум. Кількість шаманів мала: окрім спірлійки та спадкоємця Їнь Вейсжі, Сіре товариство не знайшло інших на континенті Південні повстанці досі на століття відстають на всіх фронтах навіть від старої Федерації Муґень, і з дирижаблями вони намагаються воювати палицями та камінням.
Їхні так звані боги їх не врятують. Сестра Петра запевняє мене, що на додачу до вдосконалених опіумних ракет, які мають доведену здатність придушувати шаманічні вміння, ведуться дослідження, щоб знайти методи плавної протидії, і що за кілька тижнів матимемо зброю, яку не зможе перевершити навіть спірлійка (див. додаток 2 «Дослідницькі нотатки про Їнь Неджу"). Південь впаде, коли впаде Спірлійка. За відсутності божественного втручання ми вже зараз можемо робити з цим варварським народом усе, що забажаємо.
Розділ 13
Коли Жинь отямилася, голова була важка, рот — немовби забитий коконами шовкопряда, а пульсування болю від шрамів на спині розповзалось у кожний м'яз нижньої половини тіла. Вона чула таке гучне ревіння, що воно немов огортало її, забивало думки, змушуючи кістки тремтіти від реверберацій.
Усередині все обірвалося: підлога хиталася. Вона що, у дирижаблі?
Щось холодне і мокре торкнулося чола. Вона змусила себе розплющити тремтливі повіки. Поступово очі сфокусувалися на обличчі Дадзі. Та протирала обличчя Жинь ганчіркою.
— Нарешті, — промовила Дадзі. — Я вже почала непокоїтися.
Жинь сіла і роззирнулася. Зблизька дирижабль виявився більшим, ніж їй завжди уявлялося. Вони сиділи самі в кімнаті розміром з корабельну каюту, певно, одній з багатьох, але республіканських солдатів поблизу не було видно.