Сиджу і ходжу з голим торсом. Це зручно мені як чоловікові. Нє, сенс не в тому, що я іґнорую свою стать де там, сьогодні мої груди зявилися в черговому журналі, вони тепер далеко популярніші за мою музику. Ні, промоушн справа свята (так я себе, принаймні, силкуюся переконати). Просто коли ми ходимо із хлопцями у гори, мій торс почуває себе нічим не гіршим, він так само пітніє, і так само прагне сонця. Коротше, перші пять-десять хвилин хлопці бентежаться, а відтак їм стає зовсім байдуже, ми всі істоти андроґінні.
В мене бумеранг на шиї. Подарував один милий закоханий (ось уже пять років скоро, як, на жаль, закоханий) хлопчик. Типу, все тобі, суко, повернеться. Якась лавина кохання на мене звалилася. Жінки, чоловіки, асфальт і червоні стіни Червоного корпусу, і червона фарба, розхляпана на асфальт із тих червоних стін. Стягнуте назад обличчя і ненависть до літератури. Якого дідька то мій фах? Я ж тупа, як діравий валянок, я ж не петраю у жодній методології, і взагалі не вважаю себе гідною когось критикувати. Тут би із собою розібратися. Дограв Нік Кейв. Спливає недодане інтервю журналу «Афіша». Розкрутка, мать її. Ну ЯК я маю відповідати на питання про свєцкіє раути, якщо я була і лишаюся кончєною марґіналкою? Просто те, що раніше називали яремчанським бичєством, тепер називають київською панкухою...
31.10.02. Гелловін, одним словом.
Нє-а, я не аналітик.
А мозок мій шльондра із зашмарканим боа. Він уже навіть не здатен відповісти на питання «А що тобі самомуподобається?» Шльондра, яку розшарпали на всі боки геть усі, хто йшов мимо, її жорстоко і болюче вигравали куди лиш могли, змагаючись у новизні збоченства, вона вже не здатна до жодних розрізнень. Хто їй подобається? З ким було добре? Шльондра хоче тихо здохнути, бо іншого, здається їй, немає. А у мого мозку, в принципі, надія є: Бирчик, колєґа Бирчик працює в станіславській психлікарні.
Купи гівна, а попри те
Я ВІРЮ В БОГА.
І Бог вірить в мене. Я знаю.
У ванній Сашко шкребе собі обличчя. Певно, голиться, щоб позбирати усі свої риски трагічності. Лишенько, що ж із нього тоді лишиться? Він же ввесь із тих рисок, перемальовує їх із постелі на стіну, відтак на кахлі ванної, потім відбиває їх у дзеркалі брунатного лінолеуму, ковзає розкиданими по підлозі книжками, руки губляться поміж жадних сторінок, ледь встигає донести ті риски до кухні, щоб нарешті їх втопити в чаї. Я люблю Сашкові риски трагічності, він щодня чекає, коли я їх постираю нанівець в якомусь із своїх нападів дратівливості. Самогону. Так ми назвали самокритику, чи то пак, самодіставання.
Інколи Сашко нагадує про те, що він моя запродана душа, що, хоч і вилізла назовні, щоб податися до нового ґазди, все ніяк від мене не відчепиться, все намагається (в відомий спосіб) залізти у мене назад. Ми довго кохаємося ранками. Хоча... чи принесе він апельсинів на мою могилу?
Мабуть, вперше з прищавого тінейджерського віку мені схотілося:
Здохнути
Дати дуба
аб жшпринесе він апельсинів на мою могилу? до нового ґазди, все ніяк від мене не відчепиться, все намагається (в відомий спосібПростягнути ноги
Піти тпру-тпру на курчу ляґу
Дочекати християнської кочини життя нашого, безболісної, бездоганної, мирної... На тому танатологічні фантазії вриваються, не надихає навіть Геловінська ніч. Обурена моїми відповідями київська брошурка «Афіша» сказала, що мій гурт не вдоста знаний, і що вони почекають на всановлення статусу мене як письменника. Я сказала їм, щоб встановлювалисаазав їм, щоб встановлювалиста знаний, іщо вони почекають на всановлення статусу мене як письменника. я зручненько відлизати у мене.
До речі, про кохання. Я забуваю імя твоє, Скандинавська Квітко. Полювання йде поміж сосен до кінця.
01.11.02.
Книжки, плівки, нотатники розкидані по підлозі. Мені так зручно. Мені зверху легше щось шукати. А взагалі все скидається на помешкання психа.
А епілепсією не хворієте? спитала мене поважна пані професорка.
Ні, тьху-тьху-тьху...
Ну, тоді ви все-таки не дотягнули до повної геніальності.
Відтак Артим мені сказав, що епілепсія хвороба інфекційна, й захворіти нею може будь-хто. Я чхнула. Будь здорова, правда. А потім сповістила Артимові, що, певно, не хочу і не буду викладати в цьому університеті.
Слава Богу, вона зрозуміла це, поки небо ще не стало зовсім темним... сказав він.
* * *
Where is your homeland?
Well, thats in Sweden, near Väastervik. In English you can call it «Blueberry bay».
Are you from Sweden?
Ive been there... Once.
3.11.2 День початку реабілітації.
Я лежу спиною на дуже зимному дні колодязя. Зверху залетів протяг і просто завис наді мною, заповзявшись мене повсякчас холодити. Простягаю руку до слизької стіни, забиваю під нігті якусь підступну паросль. Навряд чи допоможе звідси вилізти, та все ж хапаюся за неї, точніше, просто драпаю стіни. Скільки вже часу я тут чекаю на мотузку згори? Всіх інших вже повитягали звідси так давно, що я вже впевнений: лежав тут споконвіку сам-один. Мій голос час від часу спіраллю забігає наверх, а там одразу дубне й скапує слизом мені на голову і руки. Чекаю тута зяви бодай якогось хробака чи мокриці. Все мене полишило, геть усе. А я навіть й не казав отому всьому «Геть!»
Можна кожну сторінку ненаписаної маґістерської змазати наркотою. Кокаїном, ліпше всього. Буде, як в «Імені Ружі» тільки той, хто буде слинити палець при гортанні буде не вмирати від отрути, а виг анятись від коксу. А якщо ще й ш рифти зробити різнокольоровими...Так казав Борейчук. Він, певно, не зовсім хтів, щоб я їбанулась. Но і так, як каже Іздрик. Dead can dance, як каже ще хтось. Не Заратустра.
Абстрагування часто виступає як багатоступінчатий процес, результатом якого є абстракція від абстракції.Це з Сашкового реферату. Сашко математик. Реферат, бля, з педагогіки.
ÿy ïi³?øoîiâa
áaóoäaóo ïiëeåaêeàaòoèe òoåaáaåa óo ñnîiáa³?
ñnêeàaæ?åaøo ÿy áaóoâa äaóoð?íièeée
ÿy íiåa çcàaíiàaäaòoîi ñnàaìiîiâaïiåaâaíiåaíièeée
íiåa ëeþ?áaëeþ? ñnåaáaåa
äaîi âaàaøoåaãaîi ÁAîiãaàa ìiåaíi³? äaàaëeåaêeîi
ÿy íiàaâa³?òoüu éeîiãaîi íiåa áaàa÷?óo
áað?èeäaêeåa ñnòoâaîið?³?íiíiÿy
ïið?èeêeëeàaäa äaîiñnëe³?äaæ?åaíiíiÿy óoéeîiáañnòoâaàa äaëeÿy ïiñnèeõoîiàaíiàaëe³?çcóo
ïiåaâaíiîi öoåa áaàaæ?àaíiíiÿy âa³?äaâaåað?òoîiñnòo³? óo âañnüuîiìióo
îi÷?îið?íièeòoèe
öoåa âañnüuîiãaîi ëeèeøo ñnîiíi
ïið?îiêeèeäaàaéeñnÿy
ëeèeøoåa âa ãaàaäañnüuêeèeõo ñníiàaõo
âaòoð?àa÷?àaåaøo êeîiíiòoð?îiëeüu íiàaäa ñnâaîiº?þ? ³?íiäaèeâa³?äaóoàaëeüuíi³?ñnòoþ?
äaëeÿy òoåaáaåa öoåa ïið?îiñnòoîi
ïið?îiêeèeíiüuñnÿy
çcàaïièeøoèe òoîiée ñnîiíi ÿyêe ñnïiîiäaîiáaàaâañnÿy
íiàaïið?èeêe³?íiöo³? âañnåa ñnòoàaíiåa îiäaíièeìi
Такий-от був Сашковий текст. В перекладі він мав би значити:
я пішов
буду плекати тебе в собі
скажеш я був дурний
я не надто самовпевнений
не люблю себе
до вашего Бога мені далеко
я навіть його не бачу
бридке створіння
приклад дослідження уйобства для психоаналізу
певно це бажання відвертості у всьому
очорнити
це всього лиш сон
прокидайся
лише в гадських снах
втрачаеш контроль над своєю індивідуальністю
для тебе це просто
прокинься
запиши той сон як сподобався
наприкінці все стане одним
Та все ж quel déejàa vu він не пішов. Нє, у мене, звісно, вже попроростало пазуряччя тупої невимовності в грудях, я безсловесною твариною заскляніло споглядала квадратики і літери на чорному джинсі моєї сукні, в закапелках мозку я вже виправдовувала його вибір «Піти», але ж.
ВІН БУВ АНГЕЛОМ.
² ï³òè íå çì³ã áè, íàâ³òü ÿêáè çàõîò³â. Áî òî íå éîìó âèáèðàòè ÷àñ ïðèëüîò³â ³ â³äëüîò³â ³, òèì ïà÷å, íå ìåí³, õî÷à ÿ é âèìî÷èëà äîáðÿ÷å éîìó êðèëà ð³äèíîþ äëÿ ìèòòÿ ïîñóäó «¥àëà». ͳ, íå ìåí³. Õî÷à ÿ é ìàëà ÷îòèðè îêà ó â³äîáðàæåíí³ âå÷³ðíüî¿ øèáè, à â³í ¿õ ìàâ ëèøå äâà. À ùå ìè â÷îðà ïîôàðáóâàëè éîìó áîðîäó â ÷åðâîíèé (ðóäèé?) êîë³ð.