Тимур спробував лягти на бік, але коліно відгукнулося сильним болем. Він глухо застогнав і ліг на спину. Його думки знову й знову кружляли навколо Діани. Це він підкинув їй думку стати моделлю, помітивши з дитинства її слабкість вбиратися й поважно походжати перед дзеркалом. Він працював на будівництві, відкладаючи гроші на навчання Діани в групі моделей. Він бачив її королівську гідність і поблажливість, коли вона потрапила до гарного наставника і вперше вийшла на подіум не як стажер, а як модель. Він пишався і був безмірно щасливий, коли через рік Діана стала супермоделлю, а незабаром – топ-моделлю. Вони разом раділи кожному її успіху. Тимур цілував обкладинку глянцевого журналу, де була Діана в розкішному вечірньому платті. Йому хотілося плакати від щастя, але не міг – він не звик плакати, адже в дитбудинку жорсткі закони і слабкість не віталася.
На випускному вечорі в дитбудинку Діана заговорила про те, що тепер можна з’їздити в село й дізнатися все про своїх батьків. Вони нічого не відали про батька, знали, що мати була незаміжня й померла в день їхнього народження. Але Тимур порадив не поспішати.
– Але чому? – здивувалася Діана. – Ми так чекали того часу, коли станемо самостійними.
– Уяви собі таку картину, – сказав тоді він. – Ми приїжджаємо голі, босі, без копійки в кишені. Напевно, у селі живуть якісь наші родичі. Що вони про нас подумають? Приїхали з простягнутою рукою? Чи приймуть нас такими? Чи захочуть визнати?
– І що ми будемо робити? – запитала Діана з наївністю скривдженої дитини.
– Спочатку ми отримаємо своє житло, щоб родичі не подумали, що ми приїхали до них просити кут. Потім здобудемо професії й заробимо свої гроші, щоб відчути незалежність. А в ідеалі було б так, щоб ти з’явилася в селі відомою моделлю, а не заляканою дівчинкою в інтернатській курточці.
– Ти, як завжди, правий, – погодилася Діана й додала: – Мені дуже хочеться замовити мамі на могилу красивий пам’ятник. Я хотіла б зробити його за індивідуальним проектом. Я про це давно мріяла, але не зізнавалася тобі.
– І як ти його собі уявляєш? Розкажи негайно! – Тимур жартівливо ущипнув Діану за плече.
– Жінка, схожа на нашу матір, сидить на траві, простягнувши руки вперед, немов захищаючи від бід своїх двох дітей, – мрійливо сказала Діана, втишивши голос.
– А ти можеш собі уявити, скільки це буде коштувати?
– Поки що ні, але я ж буду моделлю, поїду за кордон із показом, привезу багато грошиків, – засміялася Діана, а тоді серйозно додала: – Ти в мене віриш?
– Якби не вірив, то навіщо б ми стільки мріяли? Будували плани на майбутнє? Дурненька ти!
Найбільше Тимур боявся того, що Діані доведеться йти вгору кар’єрною драбиною через ліжко, але все обійшлося. Інакше бути не могло. Діана мала неординарну, незвичайну зовнішність. У неї були великі розкосі очі зеленого кольору. Саме не зеленуватого відтінку, а зелені! Тимур ніколи не бачив таких очей. На світ вона дивилася незіпсованим поглядом не дорослої жінки, а милої дівчинки-підлітка. Їй можна було не наносити грим. Навколо красивих очей – пухнасті довгі чорні вії, а брови мали форму тонкої чорної нитки, наче крила птаха в розмаху. Світле волосся вона найчастіше розпускала по плечах, і воно весело пружинило по спині, від чого і так тонка талія Діани здавалася зовсім осиною. Коли Діана укладала волосся у високу зачіску, її шия видовжувалася. Здавалося, що сама королева йде на важливу церемонію, гордо піднявши голову.
Тимур мріяв про те, щоб у Діани був хороший, добрий хлопець. На свою біду, він одного разу зайшов із роботи зі своїм колегою Геною. Той нічим не вирізнявся, але Діані сподобався, і молоді люди почали зустрічатися. Тимур був проти, вважаючи вибір сестри не гідним її. До того ж він знав Гену як любителя вечорами сидіти з пляшками пива, а іноді і з іншими дівчатами. Тимур сподівався, що в Діани рано чи пізно відкриються очі, і це сталося приблизно рік тому. Вона сама була ініціатором припинення відносин, а Гена вже наступного дня зустрічався з іншою. Після нього Діана якось замкнулася в собі й не поспішала заводити нові знайомства.
Ідея накопичити грошей, продати кімнати в гуртожитку та купити квартири в цьому місті прийшла їм обом одночасно. Порадившись, вони вирішили відкласти поїздку на батьківщину.