– Сеню, тягни його до мене, – дав команду власник «лексуса», що з’явився невідомо звідки.
Тимур зрозумів, що це був крах. Крах не його життя – про себе він не думав. Усі його думки були про Діану. Він не опирався, піддавшись волі долі, яка зіграла з ним злий жарт…
Розділ 36
Останнім часом Вероніці почала снитися маленька Діана. Майже щоночі сон повторювався. Дівчинка притискається до неї своїм теплим маленьким тільцем, а Вероніка пригощає її цукерками. Дівчинка їсть одну, а другу ховає в кишеню платтячка.
– Це Тимурчику, – говорить мала, а сама не відводить очей від валізи.
– Їж, я й братику привезла, – каже Вероніка.
– А що там? – Дівчинка вказує пальчиком на валізу.
– Сукня.
– Мені?! – радісно вигукує Діана, і Вероніка бачить, як блищать радістю її великі зелені очі.
Вероніка відкриває перед дівчинкою валізу. Маля починає ритися в ній, потім швидко розкидати весь вміст.
– Що ти робиш? – запитує здивована Вероніка.
І раптом дівчинка повільно повертає до неї голову, і Вероніці стає страшно. В її очах сама злість.
– Де сукня на випускний вечір?! – каже дівчинка страшним голосом старої жінки.
– Пробач мені, так вийшло, – виправдовується Вероніка.
Дівчинка зі спритністю пантери стрибає до Вероніки, обхоплює кістлявими пальцями Неллі Сергіївни її шию й стискає. Вероніка хоче крикнути, покликати на допомогу, але сильні й холодні пальці здушили горло так, що нічим дихати…
Вероніка після такого сну прокидалася в холодному поту і вже не могла заснути до ранку. Удень вона шукала очима в натовпі зеленооку дівчину, схожу на Уляну. Чомусь було передчуття, що вона живе в цьому ж місті, причому зовсім поруч. Образ Тимура в пам’яті Вероніки відкарбувався нечітко. Вона запам’ятала його кремезним хлопчиком, не по роках серйозним і зовсім несхожим на свою сестру. Яким він став зараз, Вероніці було важко уявити. І почуття провини в неї було не перед ним, а перед зеленооким дівчам.
Вероніку так змучили нічні жахіття й думки про Діану, що вона вирішила вилити душу Кірі. Останнім часом Назар часто не ночував удома, посилаючись на те, що багато замовлень, доводиться мотатися за фурнітурою для меблів, а також налагоджувати роботу в області. Вероніка почувалася комфортніше, коли чоловіка не було вдома.
– А тобі не здається, що твій очкарик надто часто їздить у відрядження? – запитала Кіра, коли Вероніка покликала її увечері до себе.
– Що ти хочеш сказати?
– Здогадайся з трьох разів, – усміхнулася Кіра.
– Ти думаєш, він завів собі коханку? – хмикнула Вероніка.
– Можливо, можливо, – протягнула Кіра якось загадково.
– Хто його, педанта, крім мене, витримає? – засміялася Вероніка.
– Це точно. Яка ще дурепа буде записувати розумні фрази в зошит, а потім, як зразкова школярка, завчати їх напам’ять? Це можеш витримати тільки ти! А ти чула, як він вітається із сусідами з під’їзду?
– Не звертала уваги.
– Несе так гордо свої окуляри на носі й так недбало вичавлює із себе: «Пс-с-с!» – сміялася Кіра, копіюючи Назара.
– Як?
– Пс-с-с! Це означає: «Будьте здоровенькі!»
Вони сміялися від душі, адже були вдома самі. Микита, як завжди, пішов гуляти, а повернеться пізно, коли Вероніка буде бачити третій сон.
– Майже не бачу Микиту, – на продовження думок сказала Вероніка.
– Молодість! Хочеться погуляти, поки не одружений.
– Ну а ти як? Теж гуляєш по ночах? – жартівливо запитала Вероніка.
– Іноді, – серйозно відповіла Кіра. – Буває, сплю з батьком Наталії.
– Чому ви не разом? – вирвалося у Вероніки.
– Тому що для життя мені потрібен багатий, щедрий, красивий і розумний! – перевела на жарт Кіра. – А таких немає, а якщо і є, то обов’язково одружені.
Кіра замовкла, і по її обличчю пробігла тінь смутку. Вероніка вже пошкодувала, що торкнулася болючої для подруги теми, і розповіла про свої сни.
– Менше думай – краще спати будеш і жахи не будуть снитися, – порадила Кіра.
– Легко тобі говорити, а я мучуся. Зовсім спокій втратила.
– Ну де ти їх тепер знайдеш? Ти ж їздила до них у гуртожиток, дізналася, що вони там не живуть. Де їх шукати? Якби ти знала, де вони, то можна було б дізнатися через Дена адресу прописки.
– До речі, як там Ден?
– Працює слідчим. Подзвонила б сама й дізналася, як він.
– Мені Назар заборонив із ним спілкуватися. Вітаємо одне одного СМСками з Новим роком, і все.
Вероніка зрозуміла, що Кіра не підтримує її поривання знайти дітей, і більше не стала повертатися до цієї теми. Про дітей Уляни вона розповіла Неллі Сергіївні.
– Не ображайтеся, але я скажу те, що думаю, – мовила старенька.