– У ресторан? – батько презирливо пирхнув. – У наш час…
– Тато, ваш час минув. Зараз інші цінності й звичаї. Не починай мені розповідати, що ви не спали з мамою до дня весілля, – почав Микита, але батько його перебив:
– Візьми на морозиво. – Він простягнув гроші. – Вистачить на двох.
Микита гроші не взяв. Це була явна насмішка, а Микита мав гордість, і почуття власної гідності йому було не чуже. Він засунув руки в кишені, посміхнувся й пішов, залишивши батька стояти з простягнутою рукою. Микита проходив через столярний цех, де працівники про щось гаряче сперечалися. На акуратно складених ДСП лежав мобільний телефон.
«Не з дешевих», – відзначив про себе Микита. Один спритний рух – і телефон непомітно перекочував у кишеню Микити, який незворушно-спокійно залишив територію виробництва. «Нехай тепер батько пометушиться, шукаючи пропажу», – подумав Микита й задоволено посміхнувся.
Незабаром телефон був обміняний на непогану суму грошей. Микита подумав, що є безліч легких способів заробити гроші й тільки лохи можуть працювати на виробництві півроку, щоб купити такий телефон і залишити його без нагляду.
Микита домовився зустрітися з Діаною ввечері на набережній біля літнього кафе. Він так хвилювався, наче йшов на перше в житті побачення. Він прийшов в умовлене місце заздалегідь і неспокійно ходив алейками. Стояли останні теплі осінні дні, і люди квапилися ними насолодитися. По набережній, не поспішаючи, прогулювалися мами з дітьми, пари закоханих, на лавках відпочивали люди похилого віку. Але думки Микити були не серед цих людей, він занепокоєно оглядався, намагаючись вгадати, з якого боку з’явиться Діана.
– Привіт! – почув він знайомий голос позаду.
Він обернувся, і серце забилося в грудях, немов спіймана пташка. Перед ним була Діана! Прекрасна, усміхнена, у кросівках, джинсах і коротенькій шкіряній курточці. Волосся вона зібрала у вузол високо на потилиці, від чого тонка шия здавалася ще довшою.
– А я… – пробелькотів розгублено Микита, – я… Я чекав на тебе.
– Ходімо? – спитала вона, продовжуючи всміхатися, а Микита стояв, нездатний відірвати погляд від її світної усмішки.
Він хотів запропонувати провести вечір в одному з дорогих ресторанів, але побоявся, що Діані не сподобається така ідея. Він лаяв себе, що прийшов на побачення без квітів, і думав, що немає на світі квітів, гідних для подарунка такій дівчині.
– Так і будемо стояти? – запитала Діана.
– Ходімо. Куди б ти хотіла піти? – Він нарешті впорався з хвилюванням.
– Такий тихий і теплий вечір! – сказала Діана. – Давай погуляємо по набережній.
З нею було легко, просто й весело. Це Микита відчув уже за кілька хвилин спілкування з Діаною. Він розповів їй, що живе з батьками й навчається в медичному інституті.
– А я модель, – сказала Діана.
– Справді?! Ніколи не доводилося спілкуватися з моделлю! – захоплено сказав Микита. – І цим ти займаєшся професійно?
Діана похвалилася, що її вибрали обличчям відомої французької марки і що вже підписано контракт на роботу у Франції, де вона пробуде кілька місяців. Микита був у захваті. Справді, французи не прогадали, зупинивши свій вибір на Діані. Така краса не могла залишитися непоміченою. У Діани була не тільки незвичайна зовнішність, що привертає увагу й прихиляє серця. Вона була високою, стрункою, з довгою тонкою шиєю, спину тримала рівно, а легка хода, витончені руки й гарне волосся гармонійно доповнювали її природну красу.
– А що ви робите між показами? – запитав Микита.
– А як ти гадаєш?
– Мені здається, що достатньо навчитися красиво ходити подіумом, а решту за тебе зроблять стилісти, модельєри і хто там іще?
Діана розсміялася.
– Що я сказав не так? – усміхнувся Микита. – Навчилася ході від стегна – і досить.
– Хочеш, я тобі розповім, як нас учили ходити подіумом? – запитала Діана. Вона забралася на обмежувальний бордюр, який тягнувся вздовж алеї над спуском до річки. Діана йшла, тримаючись за руку Микити.
– Спочатку треба було уявити, нібито до мене прив’язані дві мотузочки, – почала розповідати Діана. – Одна з них прив’язана до маківки й тягне вгору, інша – до грудей і тягне вперед. Уявив?
– До маківки? Так. А ось щоб тягла груди вперед – якось не дуже, – розсміявся Микита.
– Пробач, я про це не подумала, – сказала Діана, всміхнувшись. Вона продовжила: – Мотузочка від маківки тягне вгору. Від цього хребет розправляється, витягується, з’являється талія, але водночас ти не повинна задирати ніс – мотузочок тягне за маківку й підборіддя спрямоване вниз.