Выбрать главу

Окрилена мріями, наспівуючи під ніс нехитру мелодію, Вероніка увійшла у квартиру. Микита вже прокинувся, це було помітно з увімкненого телевізора. Вона поспішила на кухню, щоб якнайшвидше поставити курку в духовку. Упоравшись із пернатою, приставила каструлю з картоплею. Вона зробить пюре, а щоб не морочити голову із салатами, купила готовий у супермаркеті. Поки все готується, Вероніка вирішила прибрати в синовій кімнаті. Сьогодні їй не хотілося починати день із докорів Микиті. За обіднім столом вона м’яко натякне йому, що не треба нахабніти й у своїй кімнаті можна й самому хоч іноді прибирати.

Вероніка потягла пилосос до кімнати Микити.

– Привіт, сину! – весело сказала вона.

– У нас будуть гості? – запитав Микита, солодко на весь рот позіхнувши.

– Чому ти так вирішив?

– Мені здається, що в нас не було прибирання вже півроку.

– Гостей не буде.

– Тоді з якої нагоди свято?

– Не базікай! Тепер так буде завжди. Запитаєш чому? Відповім за столом, коли будемо їсти смажену курку. До речі, де твій ноутбук?

– Я ж тобі казав, що в ремонті.

– Так довго? Казки будеш розповідати своїм дітям, а мені потрібна правда, – сказала Вероніка, протираючи пил на книжкових полицях.

– Мамо, іноді краще не знати правду, – сказав Микита.

– То де ж ноутбук? – повторила своє запитання Вероніка, не надавши значення репліці сина.

– Я дав його одному другу на певний час. Пам’ятаєш, зі мною вчився Ян, потім його батьки розміняли квартиру. Утім, навряд чи ти його пам’ятаєш. Так ось, Яну потрібно робити дипломну роботу, без Інтернету йому не обійтися, а його комп’ютер щохвилини «зависає». Ось я і дав йому свій ноутбук на певний час, – збрехав Микита, дивуючись своїй кмітливості. Швидко й правдоподібно!

– У тебе на полицях так мало книг, – зауважила Вероніка. – Де ж решта?

– Там же, у Яна. Він не може заснути, не прочитавши книгу. Уявляєш?!

Вероніка дісталася до шафи Микити. Зараз відчинить її…

– Ма, я сам закінчу прибирання, – сказав Микита.

– От і добре! Тоді поміняй постільну білизну, я хочу сьогодні випрати, – сказала Вероніка.

– Доброго ранку, – сказала Вероніка чоловікові, який уже прокинувся й ходив по кімнаті, розминаючи плечі.

– Справді ранок добрий, – сказав він. – Невже в цьому будинку запахло чимось смачним? – Він по-собачому повів носом. – Чи мені здалося? О! Та моя дружина з ганчіркою в руках?! Неймовірно!

Вероніці стало неприємно від такого цинізму. Вона відчула, що всі її благі наміри – просто дурна затія.

– «Цинізм – це добровільна сліпота». Стівен Колберт, – сказала вона і почала згрібати простирадло з ліжка.

– У мене буде свіжа сорочка, – продовжував Назар. – Буде що вдягти в понеділок. Навіть зможу взяти чисту білизну у відрядження. Неймовірно!

– Неймовірно те, що ти не ночуєш удома, їдеш на декілька днів і вимикаєш телефон.

– Щоб можна було добре виспатися!

– Брешеш. Удома ти його ніколи на ніч не вимикаєш.

– Як сказав Юзеф Булатович. – Назар зробив поважне лице. – «Чоловіки стільки б не брехали, якби дружини стільки не питали».

Вероніка промовчала, не бажаючи до кінця зіпсувати день, який так добре почався. Вона зібрала Назарів одяг і пішла у ванну. За звичкою перевірила кишені штанів чоловіка. В одному з них виявила пачку презервативів. Тремтячими від хвилювання руками вона розкрила коробочку. Одного презерватива не було. Їй стало спекотно. Вероніка приймала протизаплідні пігулки, тому вони не користувалися презервативами. Значить, Назар їй зраджує. І не їздить він у відрядження, а ночує в коханки.

– Назаре! – покликала вона його й не впізнала свій голос, він був чужим і хрипким.

– Що ще? – запитав він, зазирнувши до ванної.

– Що це? – запитала Вероніка, тримаючи перед собою упаковку.

– Якщо не помиляюся, то це пачка презервативів, – незворушно сказав Назар.

Його нахабний спокій вивів Вероніку із себе.

– Це, – вона потрусила рукою з презервативами, – я знайшла в кишені твоїх штанів. Саме в них ти їздив у так зване «відрядження».

– Це… Мені могли підкинути… Так-так, саме підкинути, на роботі. Знаєш, у нас такі є жартівники! Спеціально зробили, от негідники!

– То поверни їм це назад! – гнівно кинула Вероніка, всунувши до руки Назара презервативи.