Комісар був привітний і запевняв, що вечеря з подружжям Кроу — чудова ідея, бо він дістав нагоду побачити, як живуть його підлеглі. Сильвію трохи збентежило, коли Комісарова дружина назвала їхній дім на Кінг-стріт, 63, «химерним, але затишним». Та цей вогник не розгорівся.
Вечеря вдалася чудова — суп-жульєн, карась у голландському соусі, тушкована баранина, яблучний пиріг. Сильвія перевершила саму себе. Коли дами залишили чоловіків за пляшкою портвейну, Комісар повернув розмову на події дня.
Кроу лише розповів, яким чином убивство Тома Боултона пов'язане з пограбуванням у Сіті, а про свої підозри й здогади казати не став. Коли вони знову приєдналися до жінок, Лотті, яка, на диво, нічого за вечір не впустила й не розбила, доповіла, що до містера Кроу завітав містер Теннер.
Кроу вибачився. Певно, Теннер привіз відповідь Холмса. Але сержант повідомив, що, попрацювавши надурочно, з'ясував особу вбитого в Едмонтоні.
— Це Паг Парсонс, — сказав він просто, ніби прочитав це ім'я в газеті. — Він у нас уже згадувався, сер. Кілька років тому цей герой з Геймаркет-стріт носив готівку одній із дівчат місіс Селлі Годжес.
— Виходить, він причетний до нашого приятеля Моріарті?
— Виходить. Маю ще новину, якщо бажаєте послухати. Мені натякнули, нібито Селлі Годжес знову поринула в справи, принаймні бачили, як вона відвідала два недавно відкриті «будинки».
— Отже, гроші, вкрадені Мадисом і Муніром, уже почали працювати в Лондоні.
— Ще одна цікава деталь — ніж, яким убито Боултона.
— Ну?
— Ніж китайський. В Англії такі не продаються, зате їх легко придбати в Сан-Франциско.
— Ембер, Лі Чао і Спір. Вимальовується дуже знайомий стиль, — тихо, сам до себе, мовив Кроу, а голосніше докинув: —У цьому є сенс. Відкинутий своїми іноземними колегами після сандрингемської історії, ображений Моріарті мріє помститись. Припустімо, що тут замішаний і Шляйфштайн, у чому я ще не певний. Подальших подій слід чекати тоді, коли випливуть ще троє — Санчіонаре, Гризомбр і Сегорбе. Цікаво, хто з них стане першим?
— Якщо це план помсти, сер, можете додати ще одне ім'я. — Теннер замовк, раптом завагавшись у слушності свого припущення.
— Чиє? — наполіг Кроу.
— Ваше власне, сер. Дуже ймовірно, що ви теж у тому списку.
Майже в цей самий час Моріарті гортав сторінки одного із своїх оправлених у шкіру закодованих щоденників.
Він сидів у ліжку, спершись на подушку й тримаючи щоденник на колінах. Селлі Годжес біля столика закінчувала вечірній туалет.
Професор розгорнув останні сторінки, де йшлося про шістьох осіб, яким він готував витончену помсту. Взявши автоматичну ручку, перекреслив по діагоналі сторінку, присвячену Вільгельмові Шляйфштайну.
Він згорнув щоденник і підвів голову. Його губи скривилися в лихій посмішці. Селлі Годжес була заклопотана своїм корсетом.
— Сел, — звернувся до неї професор, — за кілька тижнів я маю з'їздити до Парижа. Ти не дуже образишся, якщо я не запрошу тебе поїхати зі мною?
ЛОНДОН-ПАРИЖ
Субота, 28 листопада 1896 р. — понеділок, 8 березня 1897 р.
КРАДІЖКА МИСТЕЦТВА
В останню суботу листопада крамарі на Оксфорд-стріт та сусідніх вулицях мали багато клопоту. Доводилося не тільки дбати про сьогоднішніх покупців, а й запасатися товарами на кілька наступних тижнів. Так було завжди з наближенням Різдва. «Здається, різдвяна торгівля починається щорік раніше», — казали вони один одному. Не нарікали — з поваги до великого свята, — але дехто виказував подив, що воно дедалі більше стає приводом до обжирання та пиятики, не кажучи вже про марнотратство.
Навіть аптекар Чарлз Бігналл з Орчард-стріт робив запаси тих повсякденно потрібних дрібничок, попит на які значно зростав за кілька тижнів перед різдвяними святами.
Він саме переглядав одержане замовлення, коли до аптеки зайшла й зробила якусь невеличку покупку молода, досить приваблива жінка. Аж коли вона вийшла, Бігналл завважив ще одного покупця, китайця, одягненого майже як бізнесмен і зовсім не схожого на своїх земляків-хуліганів, яких іноді можна побачити у Вест-Енді.
— Покваптесь. Мені дуже ніколи, — різко кинув Бігналл.
— Доведеться знайти час, містере Бігналл. — Китаєць дивився на нього холодним поглядом блискучих, мов скло, очей. — Ви досі обслуговуєте добродія з Бейкер-стріт?