Вдруге Санчіонаре побачив їх під час обіду в своєму улюбленому ресторанчику на площі Кавур, неподалік від замку Сан-Анджело. Дівчина, здавалося, почувала себе непевно й майже не розмовляла. Санчіонаре тепер був переконаний, що її супутник — радше родич, ніж коханець. Кілька разів, зиркаючи на дівчину, Санчіонаре помічав, що дівчина теж позирає на нього. Кожного разу вона знічено потуплювала очі, і кожного разу на потилиці Санчіонаре виступав холодний піт. До кінця обіду холод перетворився на жар, що розлився по всьому його тілі.
Санчіонаре знову підвів очі й побачив, що дівчина дивиться на нього вже прихильніше. Він ледь уклонивсь і всміхнувся. На мить вона, здавалося, розгубилась, потім теж усміхнулася. Санчіонаре був задоволений, усвідомлюючи, що й досі справляє враження на жінок, і це додало йому впевненості.
Супутник дівчини, перехилившись через стіл, щось проказав, і дівчина заквапилась. Коли виходили з ресторану, вона вже від порога кинула в бік Санчіонаре швидкий погляд.
Годиною пізніше Луїджі Санчіонаре, сповнений благочестя, ввійшов до побудованого в стилі бароко розкішного храму, аби дістати щорічне Боже прощення.
В храмі було прохолодно й трохи чадно від безлічі свічок на ставниках перед статуями та образами. Шепотіння, кашель, човгання ніг луною відбивалося від стін, немов усі ці звуки конденсувалися там понад три століття.
Санчіонаре вдихнув запах ладану — дух святості. Перехрестившись при вході, він уклякнув перед головним вівтарем і приєднався до групи людей біля сповідальні праворуч.
Санчіонаре не знав, що з отцем Марком Негратті, який мав сповідати в цій сповідальні й чиє ім'я було там зазначено, трапилася маленька неприємність. Про це не знали навіть настоятелі храму. Не знали вони й священика, котрий сидів на його місці, спокійно даючи поради та відпускаючи гріхи сповідуваним.
Священик був уважний і лагідний. Ніхто не міг знати, що він хотів почути крізь вишукану дротяну решітку голос лише одного віруючого. З легкою усмішкою, що грала в кутиках його вуст, пан-отець вислухував зізнання в майже однакових гріхах і, лише коли сповідувані шептали про якісь тяжкі гріхи, голова його повільно хиталася з боку на бік.
У себе на колінах, яких ніхто не міг бачити, священик тримав колоду карт. Не дивлячись униз, він майстерно виконував різні фокуси.
— Благословіть мене, отче, я грішний.
Моріарті подумки посміхнувся. Найбільший злочинець Європи мав вислухати «щиру» сповідь найбільшого негідника Італії.
Санчіонаре часто нехтував Богом, не молився ретельно, в гніві лаявся непристойними словами, обманював, крав, займався блудом, зазіхав на майно сусіда й на його жону.
Коли перелік гріхів було закінчено і сповідуваний, покаявшись, попросив прощення, Моріарті тихо заговорив:
— Ви розумієте, сину мій, що ваш найбільший гріх — нехтування Богом?
— Так, отче.
— Але я хочу знати більше про ваші гріхи.
Санчіонаре насупився. Лицеміри іноді випитують. Це був не його, постійний священик.
— Ви кажете — крали. Що ви крали?
— Власність, що належала іншим, отче.
— А саме?
— Гроші й речі.
— Так. А про блуд? Скільки раз ви згрішили блудом після минулого Великодня?
— Я не можу сказати, отче.
— Два-три рази? Чи багато разів?
— Багато разів, отче.
— Отже, плоть слабка. Ви не одружені?
— Ні, отче.
— Чи не вдаєтеся ви до протиприродних нахилів, віддаючись утіхам?
— Ні, отче, — відповів приголомшений Санчіонаре.
— Блуд має бути припинений, сину мій. Вам треба одружитись. Таїнство шлюбу допоможе вам приборкати свою плоть. Подумайте про це серйозно, бо дальший блуд накличе на вас вогонь вічного прокляття. Ви зрозуміли?
— Так, отче.
Санчіонаре занепокоївся. Цей священик підводив його до межі. Одруження? Він не міг одружитися з Аделою. Якби одружився, вона б ніколи не дала йому спокою. Адела може втручатися навіть у його справи. Хоча ціна теперішньому стану — вічне прокляття.
— Гаразд, що ви можете мені ще сказати?
Санчіонаре не був спокійний. Він увів в оману священика, відповідаючи на запитання про крадіжку. Чи це не вплине на прощення? Не повинно… Він знав, що має на увазі, отже, його зрозуміють і Бог, і Мати Божа.
— Спокутою вам буде: тричі прочитати молитву Богові й тричі — Божій Матері, — підніс, благословляючи, руку Моріарті. — Ім'ям Отця, і Сина, і Святого Духа відпускаю гріхи. — Це був верх блюзнірства професора.