— І лише з цього ви робите висновок?
— Не лише з цього. Є й інші докази, але про них згодом. Кроу, нам час братися до діла. Здається, Морнінгдейл та його секретар перебули певний час на Монмартрі. Не найкраща частина міста, але доведеться побувати й там.
Отже, перший вечір Кроу й Холмс провели в барах та кав'ярнях Монмартру. Марно. Хоч як розпитував Холмс, у відповідь йому дивилися відсутнім поглядом або заперечливо хитали головою.
Так само згайнували вони ще два вечори, і Кроу бачив, що настрій Холмса далеко не такий бадьорий, як у день приїзду до французької столиці. Холмс похмурнів і став дратівливий. Обнишпоривши з десяток злачних місць, лондонці вже ладні були відмовитись від дальших пошуків, коли Холмсові спало на думку відвідати «Мулен Руж».
— Охоти дивитися на жінок у тому дикунському танці в мене сьогодні немає, Кроу, — сказав він трохи кисло, — але, боюся, заради криміналістики нам доведеться себе цим обтяжити.
У «Мулен-Ружі» один з офіціантів нібито пригадав американця та його компаньйона, хоча й не дуже впевнено.
— Думаю, добрі чайові розв'яжуть йому язика, — кинув Холмс, — але до хабара я принижусь лише в крайньому разі.
Коли десь майже о першій вони, залишивши заклад, чекали на площі Бланш візника, до них підійшла одна з тих дівчат, що займалися своїм ремеслом на вулицях цього району.
Кроу хотів був відмахнутись від дівчини, як не раз уже робив у цьому місті, та Холмс притримав його руку.
— Можливо, ви зможете допомогти нам, шановна добродійко, — незвично привітно звернувся він до дівчини. — Ми розшукуємо нашого американського друга. Знаємо, що на початку року він тут проводив дозвілля. Чи ви або ваші подруги випадково не зустрічали його?
— Тут буває багато американців, мосьє, — відказала дівчина. — Я не маю часу розводитись про них на вулиці. Я тут, щоб заробляти гроші.
— Ви нічого не втратите, — запевнив її Холмс, вигрібши з кишені жменю срібла, — стривайте, я опишу зовнішній вигляд нашого друга.
Дівчина жадібно схопила монети й уважно слухала, поки Холмс малював словесний портрет огрядного, червонощокого Морнійгдейла.
— Та звісно, пригадую! — вигукнула вона потім. — Сволота! Турнув мене в канаву й трохи не зламав мені руку…
— Розкажіть, як це було. — Холмс пильно подивився на дівчину. Кроу помітив, що очі його потемніли.
Дівчина розповіла докладніше.
— І що дивно, — докинула вона, — говорив він нашим жаргоном, якщо ви розумієте, що я маю на увазі.
Холмс кивнув головою.
— Він був там, — кивнула вона в бік «Мулен Ружа», — розмовляв із циганкою Сюзанною. Один з офіціантів — мій приятель. Він розповідав мені — вони про щось розмовляли. Потім та пішла з його приятелем, — дівчина роблено засміялася.
— Хто, Сюзанна?
— Так.
— Де її можна знайти?
— Скрізь! — Дівчина розчепірила руки. — Сюзанна сама собі господиня. Я не бачила її два, а може, й три тижні…
— Вранці ми передусім почнемо пошуки циганки Сюзанни, — сказав Холмс, коли вони повернулися до «Крійона». — Слід стає теплим, Кроу. Циганка розмовляла з Моріарті, а мені здається, вона з тих жінок, чий язик заворушиться за невелику грошову винагороду. Як ви розумієте, настав час давати хабарі.
Але наступного ранку Холмс прокинувся не в гуморі. Вилежував довше, ніж звичайно, совався в ліжку, вкривався рясним потом і час від часу корчився, наче в агонії.
— Я змушений повернутися до Лондона, — ослаблим голосом мовив великий детектив. — Це те, чого боявся я сам і проти чого застерігав мене Мур Агар. Гадаю, Лондон — єдине місце, де я зможу знайти необхідні ліки. Вам, Кроу, доведеться вести далі пошуки без мене. Знайдіть Сюзанну й поговоріть з нею. Вам ще не скоро вертатися до Скотленд-Ярду. А я негайно додому.
З важким серцем Кроу провів детектива на перший потяг до Кале.
За тижні, що минули після купівлі будинку на Бермондсі, було багато зроблено. Навіть коли тут поселився Шляйфштайн, люди клану, передусім грабіжники й дрібні злодії, мов справжні будівельники, штукатури та маляри, впорядковували подвір'я та флігелі, ремонтували паркани, аби захистити садибу від цікавих очей.
Було добре обладнано кімнати й для самого Моріарті, й для головних членів його «преторіанської гвардії», підготовлено велику загальну спальню для приїжджих, а також склади для зберігання речей та камери для в'язнів.