11.09.1733
На сеймі, що розпочався 25.08.1733 p., королем Польщі одноголосно було обрано Лещинського – короля Станіслава І. Таємними шляхами через ворожу Німеччину (союзника Австрії та Росії) Станіслава Лещинського супроводжував до Варшави Григорій Орлик, який привіз 1 млн флоринів на підкуп сенаторів.
22.09.1733
Після появи 20 вересня на правому березі Вісли 20-ти-сячного російського війська Станіслав І Лещинський втікає у Данциг (Гданськ), де розраховує дочекатись допомоги від Франції та заступництва Швеції, Туреччини і Пруссії.
24.09.1733
Сейм обирає Августа, курфюрста саксонського, польським королем Августом III.
1733
За активну участь у польській справі Луї XV нагороджує Григорія Орлика діамантом вартістю 10 тисяч екю й титулом графа де Лазіскі, королева Марія Аделаїда дарує свій портрет, оздоблений самоцвітами; а найголовніше – король домагається від Порти звільнення Пилипа Орлика, який має очолити козацьке повстання.
1734
Григорій Орлик наважується пробратись на Гетьманщину; з невідомих причин комендант російського війська в Україні генерал Кейт не тільки не затримує його, а, навпаки, допомагає безперешкодно покинути Україну.
08.04.1735
Помирає Ференц II Ракоці.
Липень 1735
Сен-Жермен зустрічається з Григорієм Орликом у палаці Орлі (Франція).
Після 1735
На поселенні у Москві помирає Григорій Герцик – дядько Григорія Орлика, сподвижник Івана Мазепи.
1737
Оскільки у стосунках королеви Марії Аделаїди та французького короля Луї XV настає різке охолодження (королева більше не бажає виконувати подружні обов'язки), Луї XV віддаляється від дружини. Розпочинається період фаворитизму – першою фавориткою Луї XV стає графиня де Мальї, потім король захопився її старшою сестрою, герцогинею де Вантіміль, потім молодшою – маркізою де Латурнель, яку згодом зробив герцогинею де Шатору.
1738
У підкореній Украші з'являється самозванець Іван Миницький, що видає себе за покійного цесаревича Олексія Петровича. Згодом заарештованого Миницького та священика Гаврилу Могилу, котрий шанував самозванця як царя, посаджено на палі.
03(14).07.1739
Племінниця російської імператриці Анни Іоаннівни – Анна Леопольдівна – одружується з принцем Антоном-Ульріхом Брауншвейг-Беверн-Люнебурзьким.
17(28).10.1740
Помирає російська імператриця Анна Іоаннівна, російським імператором проголошується двомісячний Іоанн Антонович ь регентом при якому стає курляндський герцог Ернст Иоганн Бірон (Бюрен).
09(20).11.1740
Після нічного арешту регента Бірона правителькою Російської імперії стає Анна Леопольдівна з титулом Великої Княгині та Імператорської Високості.
1741
Швеція оголошує війну Росії; на той час Григорій Орлик – польний маршал Григор Орлі та член «Таємної ради» короля Луї XV – переконує короля відновити коаліцію Порти, Швеції, кримського хана та України проти Росії, іде в Стокгольм і докладає всіх можливих зусиль, щоб із переходом влади в Російській імперії до імператриці Єлизавети І ця війна тривала.
25.11.1741
Уночі за допомогою гвардії Єлизавета Петрівна усуває Анну Леопольдівну, правительку Росії при малолітньому сині Івані VI Антоновичі (1740—1741), та стає імператрицею Єлизаветою І.
1742
Єлизавета І бере морганатичний шлюб з Олексієм Розумовським, котрий разом з братом Кирилом Розумовським, гетьманом України у 1750—1764 рр., допомагав сходженню Єлизавети на трон.
24.06.1742
Помирає Пилип Орлик.
07.11.1742
Єлизавета І проголошує раніше запрошеного нею до Санкт-Петербурга племінника Карла-Петера-Ульріха Голштинського, сина Анни Петрівни та онука російського імператора Петра І, спадкоємцем російського трону.
Грудень 1742
Сен-Жермен зустрічається з Єлизаветою І, котра прохає підібрати «вигідну партію» для Петра Федоровича.