Я пишу Тобі, Інґеборґ.
Я пишу Тобі також тому, аби сказати, що 24-го я поїду до Цюриха, щоб побачитися з Неллі Закс{721}.
Я знаю, що Ти чекатимеш на неї в аеропорту. Я з задоволенням супроводжував би Тебе туди — але тепер я був змушений сказати Неллі Закс, що цю можливість у мене відібрано.
Якщо ж Ти все-таки вважаєш це за можливе, то скажи це відразу тепер Неллі Закс, і скажи це, будь ласка, також мені. Неллі Закс це, без сумніву, втішить.
А якщо хочеш, щоб ми поговорили одне з одним, то скажи мені, будь ласка, також і це.
Я був у ці останні місяці дуже розгніваний на Тебе, Інґеборґ, — якщо Ти тепер на якусь мить можеш бути собою, то збагнеш, чому.
І — прошу Тебе — : не запитуй тепер, перш ніж ти надішлеш мені відповідь, поради в інших — запитуй себе саму.
Пауль
160 {722} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, дарчий надпис у книзі: Поль Валері, «Юна парка», Париж, 30.5.1960
Для Інґеборґ,
30-го травня 1960 р.{723}
Пауль
161 {724} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Цюрих, 7(?).6.1960
Дорогий Паулю,
прийми подяку за «Юну Парку». Велика радість бачити її так гарно виданою — дещиця винагороди за ТВОЮ неоплатну, чудову працю.
Надіюся, Ви повернулися додому{725} з добрими почуттями й живете без труднощів{726}. Неллі Закс прибуде до Парижа у понеділок, 13-го{727} о 16.15, літаком, який відлітає о 15.05 із Цюриха. Ти знаєш, вона летить туди тільки заради Тебе. Я була дуже щаслива і впевнена в ті дні, коли вона була тут{728}, я відчула, що мене розуміють. Вона має велике серце.
Прощавай —
Твоя
Інґеборґ
162 {729} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Уетікон ам Зее, 10.7.1960
Уетікон ам Зее
Гаус цум Ланґенбаум
10 — 7 — 1960
Прийми подяку, дорогий Паулю, за чудову книжку{730}! День народження{731} був гарним, та примножування років осягаєш не без страху, бо з’являється стільки обмежень.
Ви, можливо, вже на селі{732}. Нехай вам там дуже добре поводиться!
Інґеборґ
163 {733} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Цюрих, 28.8.1960
28 — 8 — 60
Дорогий Паулю,
тепер ті листи, які були незакінчені, вже застаріли. Ці два останні тижні разом з родиною{734}, клопоти та гонитва, в які нас увігнала Боббі{735}, а потім ще й Твої тривожні новини — цього було надто багато. Телефоном я вже сказала Тобі, що не маю звістки зі Стокгольма{736}, однак забула сказати, що листівка від Неллі Закс надійшла із запізненням, вона написала її раніше й подала іншу адресу, для фройляйн Гелли АППЕЛЬТОФТ{737}, ГЯЛМАР СЬОДЕРБЕРҐС — ВЕҐЕН 16с, СТОКГОЛЬМ, та, чого доброго, ця адреса також уже недійсна, навіть дуже можливо, що вже недійсна. Я теж не знаю, як цьому всьому зарадити. А в середу вранці ми від’їжджаємо, — прошу, якщо Ти маєш для мене якісь повідомлення, пиши мені так, щоб я змогла отримати Твого листа близько 14-го вересня до запитання в Мадриді{738}! А від 10-го жовтня я знову буду в Уетіконі.
Та ще стосовно спростовання Клауса{739}: Паулю, я мушу сказати Тобі, мушу, на жаль, написати це також і Клаусові, що я з ним не згідна, що в такій формі воно видається мені тільки шкідливим{740}. Я не можу запропонувати нічого кращого, як попросити д-ра Гірша взяти на себе формулювання. Факти губляться в цьому рукописі й не впливають належним чином, і тон видається мені також невдалим.
Від Марії Луїзи фон Кашніц{741}, а також від д-ра Гірша я не чула нічого, та дуже охоче дізналася б, що вони кажуть про це.
Прощавайте, Ти, Жизель, Ерік, — я бажаю вам доброго завершення літа, і найкращі вітання від Макса!
Твоя
Інґеборґ
164 {742} Інґеборґ Бахман і Макс Фріш до Жизель Целан-Лестранж та Пауля Целана, Мадрид, 11.9. 1960