Сердечно Ваш
Макс Фріш
204 {903} Макс Фріш до Пауля Целана, дарчий надпис в «Ґлосах до Дон Жуана» {904} , Уетікон ам Зее (?), кінець 1959 року
Паулю Целану
наприкінці
тривожного року{905}
Макс Фріш 1959 р.
205 {906} Макс Фріш до Пауля Целана, дарчий надпис на окремому відтиску бюхнерівської промови «Емігранти» {907} , Уетікон ам Зее, 27.5.1960
Паулю Целану
в Уетіконі,
27.V.60{908}
сердечно МФ
206 {909} Пауль Целан до Макса Фріш, Париж, 29.5.1960
Дорогий Максе Фріш,
я хотів би ще раз подякувати Вам за розмову у Вас в Уетіконі.
Багато чого, я знаю, не хотіло втілюватися в слово, не давало вхопити себе. Але, можливо, саме це було нашою спільною перемогою: таке чітке проступання контурів, яким ми завдячуємо психологічному чинникові — воно, безсумнівно, належить до неминучого — , має, гадаю, свій зворотний бік — : віддалі, простори, стояння-речей-у-часі, все це за таких обставин усувається. (У нашій розмові воно залишилося неусунутим.)
Я справді думаю, що існує щось таке, що тут «підіграє», усім нам — так чи так — підіграє; я маю тут на увазі те, що в розмові з Вами я назвав «об’єктивним демонізмом» — насправді не назвавши його цим означенням. «Випадок» був би, можливо, іншим допоміжним словом для цього, у тому сенсі, що воно є для нас тим, що випало й випадає нам; також слово «доля» могло б стати тут «помічним». З усім цим ми, напевне, стикаємося{910}, коли пишемо.
З сердечними вітаннями
Ваш
Пауль Целан
Париж, 29-го травня 1960 р.
207 {911} Пауль Целан до Макса Фріша, Требабю пар Де Конке {912} , Кінець липня / початок серпня (?) 1961, перерваний начерк