Інґеборґ, Ви бачилися з Вебером, можливо, Ви знову мали розмову з директором Бурґтеатру{986}, Ви написали про це Максові Фрішу. Я Вас благаю, робіть це, робіть це без зволікання й тримайте Пауля в курсі того, що відбувається.
Зателефонуйте йому, будь ласка{987}. Допоможіть людям діяти. Якби ж Ви знали, наскільки Пауль самотній, наскільки нещасний і цілковито зруйнований через те, що йому випадає на долю.
Я Вас благаю, зробіть усе, що тільки Ви можете, щоб якомога швидше сталося щось позитивне. Не залишайте його без новин.
У неділю до Парижа приїде пані Фішер{988}, ми мали побачитись з нею у друзів. Однак… яким неймовірним це не видається, туди запрошені також і друзі К.Ґ., ось до чого дійшло. Пауль сам не знає, кого зустріне у своєму видавництві. Він учора відмовив.
Ось така ситуація, Інґеборґ, вона дуже погана. Дозвольте мені ще раз сказати Вам, що необхідно діяти, швидко діяти — не залишайте Пауля в біді, тримайте його в курсі справ. Ви можете допомогти йому. Зробіть це, прошу. Зробіть це негайно. І не словами чи втішаннями, вони його не розрадять. Факти, вчинки, конкретні й відважні дії — в ім’я Правди, в ім'я Поезії, в ім’я Пауля, я прошу Вас, я благаю про це.
Сприймайте, будь ласка, мого листа винятково як особистого й не розмовляйте ні з ким про те, що я написала Вам про Паулів стан.
Ми в цілковитому розпачі, я кажу про це Вам, Вам, яка зможе це зрозуміти.
Жизель.
227 {989} Інґеборґ Бахман до Жизель Целан-Лестранж, Уетікон ам Зее, 3.12.1960
3 — 11 — 60{990}
Ма chère Gisèle, …
Моя дорога Жизель,
я щойно отримала Вашого листа. Я розумію Ваше занепокоєння, однак прошу Вас не впадати в розпач, не тепер! Коли Пауль від’їхав, у понеділок{991}, я написала Максові Фрішу — з огляду на нерегулярність італійської пошти, я очікую відповіді тільки наступного тижня. Того ж дня я зустрічалася з паном Вебером, він дуже квапився, я змогла тільки попросити його про статті Сонді{992}, копії надійшли лиш учора, через помилку в адресі (Кірхґасе!){993} Тепер я побачу Вебера наступного понеділка (або за день), щоб поговорити про це предметно. Учора я зробила копію, щоб мати змогу краще інформувати, й надіслала її разом із листом панові Леонгардту (Ді Цайт). Я дуже надіюся, що він щось зробить, і надіюся, що віднайшла слова, щоб переконати його, щоб пояснити, наскільки це потрібно і спішно. Завтра я йду до директора Міського театру{994}, який сьогодні надвечір повертається з подорожі; він також, відразу після Пауля, від'їхав.
Жизель, повірте мені, я роблю все можливе, я справді займаюся цим! Усе це не виходить мені з думок! Та нам треба мати терпіння, ницості, яка триває вже сьомий рік, не вдасться зупинити всього за тиждень. Ви зможете заспокоїти Пауля. Обидва дні, коли Пауль був тут, я була дуже щасливою, після цього жахливого і хворобливого року довіра повернулась до мене. Люба Жизель,
Інґеборґ
Десь 14-го я відїжджаю до Риму. Попередньо телефонуватиму!
228 {995} Інґеборґ Бахман до Жизель Целан-Лестранж, перед Різдвом 1960 (?)
Ма chère Gisèle….
Моя дорога Жизель,
від щирого серця — Вам, Паулю й Ерікові — щасливого Святвечора!
Інґеборґ
229 {996} Інґеборґ Бахман до Жизель Целан-Лестранж, дарчий надпис у кн. «Тридцятий рік», Рим, 4.6.1961
Chère Gisèle….
Дорога Жизель, для Вас —
Інґеборґ
Рим, 4 — 6 — 61{997}
230 {998} Жизель Целан-Лестранж до Інґеборґ Бахман, Париж, 10.5.1970
78 Рю де Лоншан
Париж 16е
10-го травня 1970 р.
Ма chère Ingeborg, …
Моя дорога Інґеборґ,
я не знаю, чи дійде до Вас мій лист. Думаю, Ви дізналися про жахливу звістку. Та, попри це, я хотіла Вам написати. У четвер, 16-го квітня, мій син Ерік помітив, коли, як звикло, обідав з Паулем, що йому знову стало дуже погано. Я сама зателефонувала йому наступного дня, і потім телефонувала щодня, до неділі, 19-го квітня; друзі, які намагалися налагодити з ним контакт, чи ті, хто з ним зустрічався, тільки підтвердили мені, що в нього знову розпочалася криза.