(… Субота)
Беда Алеман ще в Парижі, його, як професора, запросили на рік читати лекції в Ґран Пале (де є мовні інститути Сорбонни, зокрема Інститут німецької мови). Саме там я працюю, і, отож, його часто бачу.
Мені видається, він почав дуже серйозно працювати з віршами Пауля, однак для мене це майже нестерпно. У той час, як він отримує за цю працю мільйони франків{1022} і збирається ще запросити двох своїх асистентів на три роки до Парижа, я думаю, і не без деякої гіркоти, що за життя Пауля було не так легко жити з його віршів, і, коли я бачу всю цю роботу з картотеками, фотокопіями, посиланнями, то запитую себе, де тут насправді поезія. Однак, так є — сьогодні без особливих вагань застосовують найсучасніші засоби, щоб якомога скоріше все видати.
Чи Ви якось приїдете до Парижа?
Якщо я приїду до Риму{1023}, то сповіщу Вас.
Мені так хочеться деколи все це кинути й залишити позаду себе і цю роботу, й друзів, яких я тут маю, і це місто, й цю квартиру{1024}!
Тепер я їду з Еріком на 100 км від Парижа{1025}, туди, де ми маємо дім. Ви, напевне, це знаєте. Там лише усамітнення і спокій. Ерікові це дуже подобається, його поглинають подорожі на мопеді або майстрування з дерева. Я роблю довгі прогулянки, на яких не зустрічаю нікого, і загалом я там можу читати та малювати, і сплю я там досить добре. Однак по всіх цих місцях блукає так багато примар зі спогадів, так багато присутностей і відсутностей, що мені й там важко, дуже важко вдається почуватися добре.
Однак де ще я можу тепер почуватися добре?
Я посилаю Вам свої дружні вітання й обіймаю Вас
Жизель
235 {1026} Жизель Целан-Лестранж до Інґеборґ Бахман, 18.3.1971
78 Рю де Лоншан
Париж 16
18-го березня 1971 р.{1027}
Ма chère Ingeborg, …
Моя дорога Інґеборґ,
як мені дякувати за Ваш дзвінок? Я була дуже зворушена, і знаки дружби надійшли цього дня до мене здалеку: із Тель-Авіва, Риму й Відня, вдома, в Парижі, почуваєшся набагато самотніше!{1028}
Я передала Петерові Сонді Ваше повідомлення, надіюсь, він Вам телефонуватиме, як обіцяв. Я дуже давно його бачила й була рада побачити знову.
Саме тепер я вирішила полетіти на Великдень на два тижні до Ізраїлю. Ви ж бо знаєте, що мені завжди дуже важко зважитись кудись поїхати, однак залишатися у Парижі під час відпустки від цієї ідіотичної роботи в Ґран Пале для мене завжди обтяжливо, бо я не зможу працювати для себе і боюся самотності в такому неспроможному стані. Прийняти це рішення мені допомогло надзвичайно сердечне й миле запрошення з Тель Авіва. Я їду з 3-го до 20-го квітня. Однак не хочу розминутися з Вами, коли Ви приїдете до Парижа.
Якщо бажаєте, то напишіть мені коротко, коли б Ви змогли приїхати.
Книжка з перекладами Паулевих віршів з’явиться, ймовірно, сьогодні в Меркюр де Франс{1029}, завтра я отримаю її до свого Дня народження. Це зворушує мене ще й тому, що деякі книжки Пауля вийшли в світ саме цього дня, і він завжди дуже радів з цієї дати публікації. (Я саме дізналась про це завдяки дзвінкові Андре дю Буше).
Звідки Ви знали про мій День народження?
Цими днями з’являється Ваша нова книжка, мої думки ще раз із глибини серця линуть до нього, до Вас. Бажаю Вам доброго перебування в Німеччині.{1030}
Надіюсь, ми дуже скоро побачимось. Обіймаю Вас.
Нехай Вам щастить —
Жизель.
236 {1031} Жизель Целан-Лестранж до Інґеборґ Бахман, окремий дарчий надпис на трьох офортах «Кінець року 1971» {1032} , Париж, кінець 1971 р.
З моїми найкращими побажаннями на
1972-й рік
Жизель
237 {1033} Жизель Целан-Лестранж до Інґеборґ Бахман, Париж, 2.1.1973
704 39 63
2-го січня 1973 р.
Ма chère Ingeborg, …
Моя дорога Інґеборґ,
я досі відчуваю зворушення після Вашого дзвінка вчора ввечері. Я була дещо скована несподіванкою, віддаллю, тим, як багато Ви для мене важите, і не змогла віднайти слів, які охоче б мала для Вас.