Біографічною інформацією завдячуємо, серед іншого, наведеним у бібліографії джерелам. Вказівки на листи з опублікованих кореспонденцій даються з необхідними для розуміння датами листів, завдяки чому їх можна ідентифікувати. Це стосується й Целанового листування з Нані та Клаусом Демусами, яке з’явилося навесні 2009 р. (упор. Йоахіма Зенґа). Цитати з опублікованих кореспонденцій даються з точними посиланнями. Вся інформація з неопублікованих матеріалів подається з посиланням на джерело.
Дані про осіб, які зустрічаються багато разів, зібрано в основному коментарі; при цьому центр тяжіння лежить на інтересі кореспондентів до особи, а також на їхньому ставленні до неї. Від вказівок на цей коментар ми відмовилися, іменний покажчик виділяє лист основного коментарю жирним шрифтом. Особи, які часто згадуються лише на ім’я, також включені до цього іменного покажчика.
Всі бібліографічні вказівки на вірші листовних партнерів наявні в покажчику; номери сторінок до коментарів або приміток до вірша у цитованому виданні при цьому спеціально не наводяться, однак у тому чи іншому випадку вони також присутні. Цитати з теоретичної чи оповідної прози мають точні посилання.
Синхронні сліди листів, а також інших контактних зв’язків (телефон, розмови з третіми особами) між Целаном і Бахман, а також між Целаном і Фрішем у Целанових щоденниках і нотатниках (які часом мають характер щоденника або ж є списками кореспонденції) і між щоденниками, які Жизель Целан-Лестранж вела для Целана, максимально повно задокументовані за оригіналами; основою для цього послужила найповніша транскрипція, здійснена Бертраном Бадью.
У нашому розпорядженні немає щоденників Бахман. Транскрипції цитат з листів Бахман до родини і присвяти у книжках приватної бібліотеки надані Ізольдою Мозер.
Як правило, ми відмовлялися від вказівок на листи, які надходили безпосередньо один за одним, а також від коментарів-заперечень, скажімо, у випадку подарунків, які не були отримані або ж їх неможливо ідентифікувати, або у випадку книг приватних бібліотек без слідів читання і/або без присвят.
Паралелі між текстами листів і творами кореспондентів, що не містяться в листуванні або ж згадуються там, цілком свідомо не документувалися, хіба що в тому випадку, коли лист експліцитно цитує з них або є ремінісценцією на них. Завдяки цьому вдається уникнути як анахронізмів, так і недопустимих переходів між біографією та фікцією. Крім того, стислий характер коментарю не допускає повноти; це особливо стосується роману Бахман «Маліна».
Коментар підтримується хронологічною таблицею, центр тяжіння якої лежить на періоді листування і яка надає виняткового значення особистим зустрічам. Роздільні покажчики творів Бахман і Целана (з біографічними відсиланнями), доповнені списком не згаданих у листах і примітках віршів у Целановому конволюті спадщини Бахман, а також книг, що стосуються Бахман, у приватній бібліотеці Целана; доданий також іменний покажчик (з біографічними датами, якщо їх можна встановити) і, нарешті, бібліографія джерел, використаних для прояснення біографічних питань, перед якою дається список абревіатур і скорочень.
За надання джерел і дружню підтримку ми дякуємо рукописному відділу Австрійської Національної бібліотеки, рукописному відділу й бібліотеці Німецького Літературного архіву в Марбаху, Архіву Макса Фріша при Вищій Технічній школи Цюриха, Ізольді та Крістіанові Мозерам, а також Гайнцу Бахману й Еріку Целану.
Завжди готовими допомогти були Ева Ірбліх з Австрійської Національної бібліотеки у Відні, Ульріх фон Бюлов, Гайдрун Фінк, Гільдеґард Діке, Томас Кемме й Ніколай Рідель з Німецького Літературного архіву в Марбаху; Вальтер Обшлаґер з Архіву Макса Фріша в Цюріху; в університетській бібліотеці Тюбінґена це Адельгейд Іґуші зі своєю командою, а також Анна Елізабет Брукгаус, Аннетта Ґаух і Мехтільд Келлерман.
За допомогу різного роду ми дякуємо Магдалені Аделе, Уте Бруккінґер, Ісакові Шіва, Уве Екарту (міський архів Вупперталя), Ґі Фландру, Алессандро Де Франческо, Соні Ґареллі, Франсуа Джанні (Товариство Пауля Целана, Париж), Петеру Ґоссенсу (університет Бохума), Ліліт Жданко-Френкель, Барбарі Кляйн (Театр «Космос», Відень), Аннемарі Клінкер, Маріанні Корн (міський театр Цюриха), Андреа Краус (університет Цюрих), Ганне Ленц, Герті-Луїзі Отт (університет Ґренобля), Крістіане Науманн (Німецька видавнича спілка), Уте Оельман (Архів Ґеорґе у Штуттґарті), Галині Піхіт (міський архів Цюриха), Роберту Піхлю (Віденський університет), Евеліні Польт-Гайнцль (Літературний дім у Відні), Бритті Рупп-Айзенрайх, Франку Шміттеру (Літературний архів «Monacensia» в Мюнхені), Клаусу Шіллеру (університет Зальцбурга), Вольфґанґу Шопфу (архів Франкфуртського університету), Міхалу Зайдману, Йоахіму Зенґу (Вільний Німецький фонд), Гансу-Ульріху Ваґнеру (Інститут Ганса Бредова, Гамбург), Алексісу Вольфу, Бенедикту Вольфу й Томасу Вольфу, а також нашому терплячому й вправному візникові Вольфґанґу Кауссену (видавництво Зуркамп), без якого наша квадрига не досягла б своєї мети.