Суворий, випробовуючий погляд втупився в Мегре. Мер говорив повільно, виразно вимовляючи кожне слово, і здавалося, що зараз має розпочатися промова прокурора.
— І водночас поліції не знадобилося жодних відомостей від компетентних властей!.. Я, будучи мером тутешньої комуни, не знав нічого про те, що ви робили там, у порту…
— Ваш садівник ходить у повстяному взутті?
Мер швидко зиркнув на паркет, де на вощеній поверхні видно було чиїсь сліди. Дуже чітко вирізнявся малюнок мотузяних підошов.
— Нічого про це не знаю!
— Пробачте, що я вас перебив… Оце в мене виникла одна думка… Так ви говорили, що…
Але нитка розмови вже перервалася. Пан Гранмезон пробурмотів:
— Чи не будете ласкаві передати мені верхню коробку сигар?… Так, саме цю… Дякую…
Він запалив сигару й зойкнув від болю, бо занадто широко розкрив рота.
— Власне, в якій стадії ваше розслідування?.. Не можна собі уявити, щоб ви не зібрали деяких цікавих відомостей…
— Зовсім обмаль!
— Дивна річ, адже ці люди з порту, як правило, мають досить жваву фантазію, особливо після кількох чарок…
— Здається мені, що ви відправили пані Гранмезон у Париж, аби врятувати її від видовища всіх цих драм?.. І тих, що могли б вибухнути додатково?..
Це не був поєдинок. Та це не заважало кожному відчувати ворожі заміри співбесідника. Може, це пояснювалось лише тим, що вони належали до різних соціальних класів.
Мегре міг пропустити чарчину зі шлюзовиками та рибалками — завсідниками» Флотської закусочної».
Мер приймав чиновників прокуратури — з чаєм, лікерами й тістечками.
Мегре був простою людиною, такою, на яку не можна приклеїти ярлика.
Пан Гранмезон був приналежний до чітко визначеного середовища. Велике цабе в маленькому містечку, представник старовинної буржуазної династії, арматор, чиї справи процвітають і чия репутація цілком надійна.
Певна річ, він поводився навмисне демократично і заводив розмови — просто на вулицях Уїстреама — з рядовими членами комуни, якою управляв. Та це був демократизм зверхній, підпорядкований виборчим міркуваннями. Це була складова частина усталеної лінії поведінки.
Мегре посерйознішав, у обличчі його відчувалося щось майже загрозливе. Пан Гранмезон, рум'яний і кругловидий, мимохіть здавав свої, як щойно здавалося, непохитні позиції і вже почав виявляти деяке замішання.
І тут, аби знову взяти гору, він удав, що гнівається.
— Пане Мегре, — почав він.
О, ці два слова в його вустах звучали як поема!
— Пане Мегре… Дозволю собі нагадати вам, що, оскільки я тут мер…
Комісар підвівся так невимушено, що його співбесідник витріщив очі. Він підійшов до бічних дверей і з найспокійнішим виглядом рвонув їх.
— То заходьте ж, Луї! Я вже не можу дивитися на двері, що весь час вібрують, не можу чути за ними ваше сопіння!
Він марно сподівався б театрального ефекту. Луї-Здоровило покірно зайшов до кабінету, збочивши, як завжди, голову й плечі, і втупився собі під ноги.
Тим часом мер глибоко вдихав дим сигари й дивився просто себе.
Майже зовсім звечоріло. Надворі вже запалили газовий ліхтар.
— Якщо дозволите, я увімкну світло, — запропонував Мегре.
— Стривайте… Закрийте спочатку портьєри… Не варто перехожим… Ага, отак… Шнурок зліва… Обережно…
Посеред кімнати застиг Луї-Здоровило. Мегре повернув вимикач, підійшов до каміна, де горів вогонь, і почав задумливо ворушити вугілля.
Це була його пристрасть. А ще, коли був дуже заклопотаний, любив постояти біля вогню, заклавши руки за спину, і стояв, аж поки не припікало.
Чи можна сказати, що якась деталь змінила ситуацію? В усякому разі, пан Гранмезон дещо кепкувато спостерігав за комісаром, котрий поринув у роздуми.
— Луї-Здоровило був тут, коли з вами сталася ця… прикрість?
— Ні! — сухо відрізав мер.
— А шкода! Адже ви б могли, приміром, коли сторчма летіли зі сходів, наскочити на звичайнісінький собі кулак…
— І це дало б вам привід нагнітати тривогу в портових шинках, розповідаючи там різні байки в стилі Рокамболю… Краще вже з цим кінчати, адже так, комісаре? Нас двоє… Двоє людей, що займаються цією драмою… Ви приїхали з Парижа… Привезли мені звідти капітана Жоріса в жалюгідному стані і, здається, все говорить за те, що зовсім не в Уїстреамі з ним обійшлися в такий спосіб… Ви були тут, коли його отруїли… Звичайно, ви можете провадити розслідування, як вам заманеться…