Напроти стояв будиночок капітана Жоріса. В капітановому садку нічний шторм зірвав пелюстки останніх троянд. За фіранкою вгадувалась постать Жюлі, яка, мабуть, міркувала, чи й насправді за штурвалом шхуни стоїть її брат.
Портовий люд юрмився біля капітана Делькура.
— Це ті люди, що завдали мені стільки клопоту своїми ухильними відповідями! — зітхнув Мегре.
Ремон усміхнувся.
— Вони моряки!
— Знаю! А моряки не люблять, щоб якась людина з суходолу, наприклад я, приходила сюди й стромляла носа в їхні справи!
Він натоптував люльку легкими рухами вказівного пальця. Коли запалив її, пробурмотів заклопотано:
— То що ж ми маємо їм сказати?
Ернест Гранмезон був мертвий. Яка ж потреба в тому, аби стало відомо, що він убивця?
— Може, варто було б… — почав Ремон.
— А я не знаю! Може, краще сказати, що тут ідеться про старі рахунки, наприклад, про іноземного моряка, який уже поїхав звідси…
Моряки з буксира важко крокували до закусочної, запросивши шлюзовиків приєднатися до них.
А Луї-Здоровило ходив по своїй шхуні, обмацуючи рукою всі надбудови, як обмацують собаку, що загубився й знайшовся, аби переконатися, чи його не поранено.
— Гей, на шхуні! — гукнув до нього Мегре.
Луї аж підстрибнув, завагався: чи не краще буде знову облишити шхуну і дременути? Але враз побачив звільненого Ремона і зробив таку ж здивовану міну, як щойно Люка.
— Що вам треба?
— Коли «Сен-Мішель» може знову вийти в море?
— А хоч і зараз! Все ціле! Слово честі, чудове судно…
Він запитально подивився на Ремона, а той промовив:
— В такому разі можна добре прогулятися на шхуні з Ланнеком і Селестенем…
— А вони тут?
— Зараз будуть тут… Погуляйте кілька тижнів… Поїдьте якомога далі… Щоб усі тут забули про «Сен-Мішель»…
— Тоді я міг би взяти з собою свою сестру, щоб було кому куховарити… Ви знаєте, Жюлі нічого не боїться…
І все-таки він був дещо збентежений, головне через присутність Мегре. Він не забув про пригоди останньої ночі. І ще не знав, чи можна уже вважати все це жартом.
— Сподіваюся, ви не дуже змерзли?
І тут він відлетів до самих поручнів: Мегре нагородив його добрячим стусаном у спину.
— Мені здається, що є підхожий поїзд о шостій, — сказав після цього комісар.
Проте він ще не вирішив, чи й справді поїде звідси сьогодні. Він озирався довкола з певною долею ностальгії, так, немовби цей маленький порт став йому чимось дорогий.
Адже хіба він не знав уже його вздовж і поперек, у будь-яку погоду чи негоду, під хворобливим ранковим сонцем і в шторм, під зливою і в густому тумані?
— Ви їдете до Кана? — запитав Мегре Ремона, який ні на крок не відходив від нього.
— Не зараз… Вважаю, краще перечекати… Нехай усе увійде в звичайну колію…
— Так, хай мине час…
Коли за чверть години повернувся Люка й запитав про комісара, йому показали на «Флотську закусочну», де вже запалили світло.
Він побачив крізь запітнілі шибки комісара, що вигідно влаштувався в солом'яному кріслі, з люлькою в зубах, з кухлем пива. Той уважно слухав історії, які розповідали навколо нього люди в гумових чоботях і морських кашкетах.
А потім, уже в поїзді, що вийшов о десятій вечора, цей же самий Мегре зітхнув:
— Зараз усі вони мають сидіти втрьох у кубрику, там тепло, аж парко…
— В якому кубрику?
— На «Сен-Мішелі»… Там підвісна лампа, порізаний ножем стіл, великі склянки і пляшка голландської ялівцівки… А в печі гуде… Дай-но мені припалити, чуєш!..
ПІСЛЯМОВА
«Завод Сіменона…»
Так назвали сусіди будинок Жоржа Сіменона, одного з найпопулярніших письменників сучасності.
В кожному жарті є трохи правди. Особливо наявно присутня вона в цьому доброзичливому жарті сусідів «батька» Мегре.
Ім'я Сіменона давно вже не потребує рекомендацій — воно відоме не лише в країнах, де розмовляють французькою мовою, романи його перекладено десятками мов світу; цілком певної цифри не назвав би й він сам.
«Завод» прокидається о восьмій. І одразу ж починає працювати великий, добре злагоджений конвейєр, що діє з математичною точністю.
Будинок великий. Власне, це замок, хоч і в модерному стилі.
Сорок кімнат (більшість із них робочі, так би мовити, виробничі приміщення).
Комутатор на двадцять сім телефонів.
Електронні прилади, апарати для розмноження копій тощо.
Близько двадцяти телевізорів.