Порт у тумані

_{Коли почалася гітлерівська навала на Європу, Сіменон разом із родиною емігрував до Канади, звідки згодом перебрався до США. На американському континенті він перебував аж до повернення в Європу. З того часу — вже чотирнадцять років — він живе у Швейцарії.}

_{Яскраве, сповнене численних зустрічей і хвилюючих пригод, життя Сіменона було й лишається для нього невичерпним арсеналом ідей і задумів, несподіваних висновків і творчих знахідок.}

_{Тривале перебування за океаном дало йому багатющий матеріал для цілого циклу романів про пригоди Мегре в Новому Світі. Там народився й роман, який, на нашу думку, є шедевром Сіменона, тобто «Брати Ріко». Опис гангстерської суперорганізації та її членів надає романові глибоко реалістичного звучання, підсиленого громадським пафосом, старанно приховуваним автором під зовнішньою стриманістю, байдужістю й об'єктивністю.}

_{Хоч серія про комісара Мегре займає лише третину літературного доробку Сіменона, вона, безперечно, є його найважливішою складовою частиною. Саме в ній письменник найпослідовніше викладає своє мистецьке кредо, своє ставлення до життя і людей.}

_{Комісар Мегре — людина зовсім не така екстравагантна й виняткова, як, скажімо, один із його найславетніших літературних попередників — Шерлок Холмс. Ні, він чоловік звичайний, простий, без претензій. Демократичний, людяний, одвертий (наскільки дозволяють службові інтереси), він уміє знайти спільну мову з робітником, прислугою, кельнером, рибалкою, навіть бродягою. Зате йому майже ніколи не вдаються контакти з аристократією, найвищими урядовцями, ділками, банкірами, промисловцями, статечними буржуа.}

_{Не випадково в романі «Порт у тумані» Мегре відчуває себе зовсім чужим і небажаним, коли випадково потрапляє в товариство претензійних і зарозумілих буржуа.}

_{Вигаданий Сіменоном майже жартома, щоб виграти парі з якимось приятелем, комісар Мегре перетворився в персонаж, від якого автор вже не може відмовитися. Щось подібне сталося колись із Шерлоком Холмсом, якого Конан-Дойлеві довелося воскресити після того, як він описав його загибель від руки злочинця; читачі вимагали цього воскресіння.}

_{Мегре не є класичним поліцейським комісаром з поверхового легковажного детективного роману. Він і не хоче, і не вміє догоджати, начальству, вислужуватися, Хоч в деяких романах комісар «помиляється», «боїться», «зазнає невдачі», його «мучить сумління», «він «гнівається», «захищається», його, нарешті, «ставлять на місце»…}

_{Послідовний у своєму реалізмові, автор, хоч і не одразу, змушений був визнати, що його Мегре чужий не лише в салонах банкірів і аристократів, а й у нескінченних коридорах похмурого сірого будинку на набережній Орфевр — штаб-квартирі кримінальної поліції, де панують ті ж самі закони, що і в усьому буржуазному суспільстві, де чесність, порядність зовсім не вважаються цінностями, вартими уваги. Навпаки. Ось чому чесний і прямолінійний Мегре час від часу потрапляє навіть в опалу.}

_{Від стандартного детективу романи Сіменона відрізняє й те, що автор дбає не про те, аби показати, як саме було вчинено злочин, а про те, щоб розкрити його причини, показати соціальний фон, середовище злочинця, розкрити характери й долі людей. Майстерність і правдивість, з якою це робить Сіменон, підносить більшість його романів до висот справжнього реалізму.}

_{Ось, наприклад, «Тюрма» (1968 рік). Людина в капіталістичному суспільстві одинока. Вона живе мов у тюрмі, хоч і не завжди здатна це зрозуміти. Хто знає, як склалася б доля обдарованого журналіста Алена Пуато, якби оточення не знищило його морально й фізично.}

_{Проте слід тверезо оцінювати весь творчий доробок Сіменона. Адже поряд із такими соціально-значущими і викривальними романами, як «Брати Ріко», «Тюрма» або «Порт у тумані», Сіменон написав і цілий ряд просто розважальних книг. Тут не можна не зважити на майже фантастичні темпи творення десятків книг.}

_{А. Кисіль}