— Ну-ну, Поштмейстере, — урвав Тулумбас, м’яко штовхаючи Мокра назад у крісло. — Не засмучуйтеся, поки на те нема причин. Як каже мій досвід, його високість... непроста людина. Спроби передбачити його реакцію — не дуже вдячна справа.
— Тобто ви думаєте, що я житиму?
Усе обличчя Тулумбаса наморщилося від зусилля думки, й він на кілька секунд втупився в стелю.
— Гм-м-м, так. Так, я думаю, що це можливо, — сказав він нарешті.
— Я маю на увазі, на волі? І з усіма частинами тіла?
— Цілком можливо, пане. Тепер пан може увійти.
Мокр навшпиньки пройшов до кабінету Патриція.
Газета закривала Правителя повністю, видно було лише пальці, якими він її тримав. Мокр із глухим жахом ще раз прочитав заголовки.
«Ми не зіпсуємося», —
запевняє Поштмейстер
Неймовірна атака на семафори
Обіцянка:
«Ми доставлятимемо пошту куди завгодно»
Використання нових дивовижних «марок»
Це була тема номера. Компанію їй складала менша стаття, яка, однак, теж привернула Мокрову увагу. Її заголовок повідомляв:
«Великий шлях» знову не працює
Зв’язку з континентом немає
...а в «підвалі» шпальти, таким шрифтом, щоб було ясно, що це — легеньке чтиво, під заголовком
Не можна нехтувати історією
...містилося більше десятка історій про те, що сталося там чи там після доставки за адресою задавненої пошти. Тут були інцидент, який перетворився на конфуз, пан Паркер та його майбутня наречена і багато всього іншого. Отримана пошта дещо змінила життя пересічних людей. Це було ніби прорубати вікно в Історію й побачити, що могло б статися, якби не сталося інакше.
Ці матеріали займали практично всю першу шпальту, коли не зважати на замітку про розшук Сторожею якогось «таємничого вбивці», що до смерті побив банкіра у його ж власному будинку. Замітка стверджувала, що Сторожа спантеличена. Мокра це дещо підбадьорило: якщо їхній паскудний поліціянт-перевертень не може винюхати кривавого вбивцю, то, може, не знайде і його, Мокра, — коли настане час. Як не крути, мізки сильніші за ніс.
Правитель Ветінарі наче зовсім не помічав його присутності, і Мокр замислився, який ефект може справити ввічливе покашлювання.
Саме в цю мить газета зашаруділа.
— Тут у рубриці «Листи», — пролунав голос Патриція, — сказано, що фраза «тобі песець» походить від давньоефебійського прислів’я двохтисячолітньої давності, тобто є явним перекрученням, бо в Стародавній Ефебії песці не водилися — але, з іншого боку, відповідні ситуації, ймовірно, вже були.
Він опустив газету і поглянув поверх неї на Мокра.
— Не знаю, втім, чи стежили ви за цією цікавою етимологічною дискусією.
— Ні, ваша високосте, — промовив Мокр. — Якщо пригадуєте, попередні шість тижнів я провів у камері смертників.
Його високість відклав газету, сплів пальці рук перед собою і став дивитися на Мокра вже поверх них.
— А, дійсно. Так і було, пане Губперук. Так-так-так...
— Послухайте, мені справді шко... — почав Мокр.
— У будь-яку точку світу? І самим богам? Наші листоноші так просто не псуються? Не можна нехтувати історією? Вражаюче, пане Губперук. Нічогенький фонтан ви запустили, — Ветінарі посміхнувся, — як сказала одна рибка одному чоловікові зі свинцевим бруском на ногах.
— Я говорив не зовсім такими сло...
— Як вказує мій досвід, панна Кріпслок має звичку записувати те, що їй кажуть, саме такими словами, якими це сказано, — повідомив Ветінарі. — Це так жахливо, коли журналісти роблять подібним чином. Псується вся розвага. Чомусь інстинктивно вчуваєш у цьому якийсь підступ. Наскільки я розумію, ви також почали продавати векселі?
— Що?
— Марки, пане Губперук. Обіцянка доставити пошту за пенні. Обіцянка, якої необхідно дотриматися. Підійдіть-но й погляньте ось на це, — він встав, підійшов до вікна і жестом покликав Мокра. — Та підійдіть же, пане Губперук.
Похололий від думки, що просто зараз його можуть викинути з вікна на далеку бруківку, Мокр усе ж таки виконав прохання Правителя.
— Бачите ту велику семафорну вежу на Кургані? — спитав Ветінарі, вказуючи. — Сьогодні на «Великому шляху» не надто багато активності. Проблеми з якоюсь із веж на рівнинах, наскільки я чув. До Сто Лата й далі не доходить жодна семаграма. Але тепер погляньте-но вниз...