А Алекс? Як же Алекс? Де він?
То от що вона тримала в руках, над цим проливала сльози й від цього тікала в обійми Христа, який зцілював її. Ні, цього сприйняти не можна. Ні. Опівночі Бог згадує.
Душею вона була на засланні — щоби зрозуміти це покликання, потрібні століття і століття. На щастя, вона стала американкою і вже не має сприймати даність як щось остаточне. Усе існує лишень у чернетковому вигляді й потому раз у раз підлягає перегляду. Вона могла як завгодно заново впорядкувати своє минуле. Могла змінити його. Усе ще можна виправити.
Усе, крім Алекса. Сина, котрий так часто її підводив. Він не став тим рятівником, котрого вона потребувала, тим, на кого вона й інші люди її покоління — з такими самими скорботами, як її, — сподівалися. Він закінчив погано — став марною працею, образою, ганьбою. Вона мала йому показати, який він неправий, що так поводився.
Тож я уявляю, як вона сперечається зі собою, і її душа — кривава хустка, що прилипає до тисячі відкритих ран. І ми в наш освічений вік у серці імперії кричущих привілеїв сказали б їй звернутися до лікаря чи до психотерапевта — хоча, звісно, вона б відповіла, що таке розв’язання проблеми є нехристиянським, і чи надто б помилилася? Так я собі уявляю, та навіть уява має межі.
Опівночі Бог згадує про кістки лані, які лежать серед праху, — і не лише про її кістки. Опівночі Бог чує кожен зойк, який розтинає повітря, звернений до Нього в страху, що Він відвернувся чи зник. Опівночі Бог згадує кожну волосину, яка впала з голови наляканої дитини. Опівночі Бог шкодує про своє мовчання і зронює дві сльози, що перетворюються на вогні й зависають у хмарах високо над землею. Чотириста світів здригаються перед лицем Господнього відчаю. І Господь Бог схиляється до свого творіння й шепоче. І праведники прокидаються і співають: «Слухайте глас над водами! Благословен будь, Ти, Хто відкриваєш свої таємниці тим, хто боїться Тебе, тайнознавче!» Й ангели з’являються у видіннях праведників світу, пояснюючи їм, що Боже мовчання не треба плутати з байдужістю. От і Ада чує слова і знає, що її втрати мали якийсь сенс, хоча тільки їй випадає з’ясувати значення своєї скорботи — і так покласти їй край.
Інформація видавця
УДК 821(73)
М48
AMBASSADOR OF THE DEAD
Copyright © 2001, Askold Melnyczuk
All rights reserved
Аскольд Мельничук
M48 Посол мертвих [Текст]: роман / Аскольд Мельничук; переклад з англ. Ганни Яновської. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2018. — 304 с.
ISBN 978-617-679-557-5
УДК 821(44)
© Аскольд Мельничук, текст, 2001
© Ганна Яновська, переклад, 2018
© Оксана Йориш, дизайн обкладинки, 2018
© Видавництво Старого Лева, українське видання, 2018
ISBN 978-617-679-557-5 (укр)
ISBN 9780983976332 (англ.)
Усі права застережено
Зміст
Родина Круків • 9
Посол мертвих • 125
Жінка, котра перемогла Сталіна • 213
Невидимий світ • 283
Літературно-художнє видання
Аскольд Мельничук
ПОСОЛ МЕРТВИХ
Переклад з англійської Ганни Яновської
Головний редактор Мар’яна Савка
Відповідальний редактор Ольга Горба
Літературний редактор Назар Федорак
Дизайн обкладинки Оксана Йориш
Макетування Альона Олійник
Коректор Святослав Горба
Підписано до друку 31.01.2018. Формат 84x108/32
Гарнітура «PermianSerif». Друк офсетний. Умовн. друк. арк. 15,96
Наклад 2000 прим. Зам. № 18-424.
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців ДК № 4708 від 09.04.2014 р.
Адреса для листування: а/с 879, м. Львів, 79008
Львівський офіс:
вул. Старознесенська, 24–26
Київський офіс:
М Контрактова площа
вул. Нижній Вал, 3-7
Книжки «Видавництва Старого Лева» Ви можете замовити на сайті www.starylev.com.ua
тел. 0(800) 501
e-mail spilnota@starlev.com.ua
Партнер видавництва
Віддруковано на ПрАТ «Білоцерківська книжкова фабрика»,
09117, м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
Свідоцтво серія ДК N«5454 від 14.08.2017 р.
Впроваджена система управління якістю згідно з міжнародним стандартом DIN EN ISO 9001:2000
Аскольд Мельничук — американський письменник українського походження, науковець, перекладач, засновник легендарного літературного журналу AGNI. Твори та переклади Мельничука друкують у багатьох англомовних журналах, серед яких The New York Times, The Boston Globe, Glimmer Train, The Antioch Review та інші. 1992 року отримав нагороду McGinnis Prize for Fiction. Працював викладачем у Массачусетському, Бостонському та Гарвардському університетах. У своїх творах Аскольд Мельничук розповідає про любов, честь, історію, жахи війни та життя українських емігрантів в Америці.