Сашко (до Всеволода):
Це для тебе він просто іуда, а для мене артефакт, науково не менш цінний за першовзірець. (до бороданя): Ім'я, звання, підрозділ, посада, місце постійної дислокації, археологічна культура до якої приписаний?
(Б'є по голові кольбою.)
Бородань:
Я - Кіргій, нє бєй, боярін!
Сашко:
І хто твій командир, Кіргіє?
Бородань:
Нє понімаю, боярін.
(Сашко знову б'є кольбою.)
Сашко:
СтаршОй, хто?
Бородань:
Ми - люді Плоскініни, боярін, служим большим господам Джебе і Субедею.
Сашко:
І навіщо ти, Кіргій, образив мого друга Всеволода? Адже він, за всіма ознаками, персонаж позитивний, можливо, навіть, не епізодичний, мій славний предок, судячи з поховального інвентаря при ньому - оцієї гривні на шиї й меча київського типу.
Бородань:
Патамушта оні, боярін, нє захотєлі поклоніца большим господам Восхода, коториє всєх побєдят і всю добичю пєрєщітивают і дєлят. А зачєм оні за Юрія Кончаковича заступіліся? А половєц кожний как хощеть так і жівє, а в большого господіна Джебе всьо перещітано, а половці на колєна нє ставалі, а князья с німі і Русь, а там нішто нє пєрєщітано. І большиє господа Джебе і Субедей всєх побєдіша і убіша, а ми їм путь показиваєши.
Всеволод:
Убий його! Мугир і поклоняється козлу.
Найгірше зло - є той, хто служить злу.
Три дні ми боронилися на березі коли,
Тікали половці та західні князі,
Але Мстислав Романович,
Андрій і Олександр з Дубровиць
І ми з дружинами поклали безліч ворогів
Ми встигли укріпитися, клялися не здаватись,
КлялИ ростовських, суздальських іуд,
Які на боці тьми, що зветься Гедеон
З глибин азійських насувається і прагне
Занапастити землю всю від Сходу до Єфрату,
Від Тигру до Понтиди, все, крім ефіопів...
На третій день моаветянські орди
Знесилилися лити кров свою і нашу,
Ми мили рани ми не вірили у тишу
Все стало. Став Мстислав сміливий, гордий
І галицькі вигОнці і куряни,
Путівльці добрі - всі загиблі нині
Бо хресному цілунку вірили Плоскині -
Посла моаветян. Він обіцяв
За викуп вільний вихід -
Бродник, бАхур.
І коли наш добрий князь Мстислав Романович і його славний зять Андрій і Олександр з Дубровиць пішли з тим бахуром Плоскинею, що від моаветян обіцяв нам волю за гривні, смердючі бродники зв'язали їх і передали безбожним Цигиркану й Тешюкану, а тоді вони навалилися на нас всіма силами й усих посікли, либонь з нами вже не було наших князів. Я, певне, один вирвався, коли всі вже загинули. Але ми билися, мов леви. Спитай в цього бродника, чи знає він щось за наших, підло зраджених, очільників.
Сашко:
Друже, як називається річка на березі якої ви боронили свою позицію?
Всеволод:
Калка. В ній доскону тектиме кров, а не вода, бо так багато руси полягло на її берегах.
Сашко:
Я так і думав! І ви й ми боронимо Русь на тому самому рубежі, від тієї самої навали - Калка, Кальміус, Маріуполь, Шахта Бутовка... Мушу засмутити тебе, краще б твоїм князям було загинути в бою, бо монгольські моаветяни поклали на них дошки, а самі зверху посідали обідати, а князі тягарем були роздушені.
Всеволод:
Яка ганьба так вмерти! Яка ганьба знати це і жити! Вбий мене, волоше.
Сашко:
У тебе трохи одноманітні інтенції. Давай краще подивлюся твою рану. У мене є натівська аптечка.
(Бандажує його.)
Ми б просто зараз могли переломити хід історії, але в мене лишилося менше одного магазина набоїв й лише одна РГД. (до бороданя): А тебе, ватник, ми зв'яжемо. Якщо нам стане зовсім нудно о цій добі розвиненого феодалізму, будемо тебе катувати.
Всеволод:
Вилупи йому око – щоб не втік.
СЦЕНА 2
(Троє простують степом. Попереду Сашко, тягне верблюда. На верблюді Всеволод, позаду, прив'язаний до хвоста верблюда плентається бородань, з пов'язкою на оці.)
Всеволод:
Всемилосердний Бог хотів скарати
Поганців - ізмаїлових куманів.
Багато зла вони завжди чинили
Землі, князям і людям на Русі.
Ця помста їм надіслана зі Сходу.
Там джерелО покАрань нам усім,
А захід продукує гріх і вроду.