Кто будєтє?
Петрик:
Сотник компанії ясновельможного пана гетьмана. Супроводжую цего пана з голанської Остіндії та його людину, за дорученням пана генерального писаря Кочубея. Простували до Персів. Набігли на нас татари, ледь втекли, коні впали, добре, що вас здибали. А ви хто будете, добродії?
Гундермарк:
Я полковник стрєльцов іх прєсветлия царскія велічєства Тіхон Христофоров Гундермарк. В Озовє стоїм с нєдавна. Взял вот пріданих драгун, отряжон виловіть собаку скаженую Петрика Іваненка, што с татари наши та орельскія городИ наєзжаєть.
Петрик:
От, погибельний блазень! Скільки клопотів завдав цей шапбер Войску запорозкому та всій нашій Малой Росіі! Чув татари за него казали же втік до Перекопу.
(Гундермак та драгуни спішуються.)
Гундермарк:
Нєт, нє успєл. С утра моі драгуни яго ізловіши, да нє знамо как убьог. Пьос. (до Сашка): Стало бить, ваша мілость, голандєц?
Сашко:
Рембрант Ван Рейн, кіндер оф Вермеєр Делфтський ту волльмахт оф штатгалтер.
Гундермарк:
Холландиш шпрехе ніхт. Знаю от отца моєго Іогана і от наших тут по-датски і по-нємєцкі. Я нє то што еті подлиє вори (киває на драгунів). Маен Фатер бил подполковнік в Саксоніі, рєгімєнтскій полк, но потом злая фортуна, прішлось командовать на Москвє драгунамі. Даже заставілі к грєческой вєрє. Но он держал прінцИп, воспітал мєня в чістом пієтізмє – Херр Готт! . Может бить, Мой господін, ви поспособствуєтє вакансієй хотя б на остіндскіх островах? Подальше от етой забитой Богом Московіі... Как здравіє зайніге майєстет штатгалтер?
Сашко:
Зер гут.
Гундермарк (драгуну):
Ей ти, Пєтрушка, пьос лєжалий, скачі в ту балку гдє в ленівствє зальог капітан Друммонд, пєрєдай - пусть со своим плутонгом ідьот сюда. Нє засні по дорогє і нє свалісь с лошаді, как вчера. Бяхке! (до Сашка): Друммонд с утра почті ізловіл Петрика, он возіт с собою козака от гауптмана Мазепа, котрий знаєт вора в ліцо. У мєня єщо два драгунскіх плутонга на восходе в верстє і в двух отсюдова.
(Гундермак відходить послабити попругу в коня й поганяти драгунів.)
Петрик (шепоче Сашкові):
Треба мерщій вбивати їх. Це вони за мною полюють, за гетьманом ханської України.
Це Я повстав супроти сатани,
Який чаїться в темряві неволі
Волів, що воза стягують поволі
Овець, яким найнижчої стіни
Не подолати в боязні ганебній,
Хотів перетворити на баських
Коней, несила стримати яких
Нікому на землі, нікому в небі.
Москва, яка розбещує і душить
Степовиками створена прецінь
З жаскої тьми мертвозна тінь
Що нівечить тіла, калічить душі
През нас згорить - русинів і татарів
Де дикий степ і поле українське
З'єднаються разОм орда і військо
Проти царя, през ханів і гетьманів!
Сашко:
Далебі, програма проста й зрозуміла. (роззирається на боки) Проте, доволоклися ще п'ятеро негідників з запасними кіньми. Якщо не повтікають від тих кількох пострілів, на які нас вистарчить, буде непереливки. Окрім того, нам доведеться тікати від Друммонда – а той мабуть запеклий пуритианин.
На тобі годинник, хороший Джи шок, електронний, тисяч десять коштує, з сєпара зняв й ніж, Глок, австрійський, спробуй виміняти в полковника на коней для нас, він виглядає на прибічника євроцінностей, скажи, що поспішаємо, запізнюємося на бізнес-форум, обіцяй, що знайду йому вакансію в голанській Остіндській компанії.
(Петрик відходить до Гундермарка. До Сашка наближаються двоє драгунів.)
1-й драгун (Сашкові):
Что й то на голанца нє больно похож. На москвє голандєц знаю, добрий, всєгда гостінєц дайот. Дєньгі бармА? Йок? Подарі пояс.
(Торкається сашкового розвантажувального пояса з підсумками для магазинів і аптечкою.)
Сашко:
Бач який дер кляйне кнабе.
2-й драгун (першому):
Попустісь, Ахмєтка. Яго вєстімо поковнік для сєбя раздєнєт. Зємєлька здєсь аднака тучния, а там у черкасов сам-тридцать дайот, і нє рож, а пшенічку. І чєво хохли злоумишляют? Царь ім гостинєц о каждом годє прісилаєт обильния. А всьо одно, акі волкі.
1-й драгун:
Пояс подарі...
СЦЕНА 4
(Гундермарк милується годинником.)