(Махновці тим часом вже витрусили Сашкові кишені й передали Батькові кілька гривневих купюр, які там знайшли.)
Сашко:
Роки на грошах бачите? Я звідти.
Махно:
То що у вас там, петлюрівці переможуть, чи... (бачить портрет Грушевського на 50-и гривнях) ...Центральна Рада повернеться?
Сашко:
Спочатку переможуть більшовики, а потім більшовиків переможуть комуністи-капіталісти й вони створять Незалежну Україну, де їх переможуть комсомольці-газотрейдери.
Махно:
А анархісти?
Сашко:
Знаю одного анархіста, якому поталанило – втік від каторги на Москві, та отримав статус політбіженця у Швеції. Там вступив до синдикату, бореться за те, щоб чоловіки пісяли сидячи.
Махно:
Навіщо?
Сашко:
Щоб жінки не відчували дискримінації.
Махно:
А вони дискриміновані?
Сашко:
Ні, вони вже належать до класу гнобителів, як і євреї. Тепер пригноблені – це араби та гомосексуалісти.
Махно:
А як їх гноблять?
Сашко:
Араби все ще не мають належної свободи терактів, а гомосексуалісти все ще не становлять більшості. Зараз у нас війна з москалями, але це мало кого цікавить, бо світ воює за права арабів і гомосексуалістів.
Махно:
А москалі білі, чи червоні?
Сашко:
Комуно-монархісти. На чолі чекіст, який причащається в старця на Валаамі. Церкву, до якої обидва належать, чекісти створять 1943 року.
Махно:
Для чого?
Сашко:
Щоб американські капіталісти дали їм зброю та гроші на боротьбу з вождем німецького пролетаріату.
Махно (розглядає мобільник Сашка):
Світле майбуття дуже складно влаштоване...
Сашко:
Ви помрете в Парижі у тисяча...
Махно:
Мовчи! Я не хочу цього чути. А ці двоє (киває на Всеволода й Петрика, вони вже босі й роздягнуті до спіднього) теж з майбуття?
Сашко:
Вони з минулого. Але вам буде їх важко допитувати, бо вони мислять не соціальними, а релігійними категоріями. Вам цього не зрозуміти, бо їхніми категоріями творитиметься вже двадцять перше століття, відколи кінець світу почався.
Петрик та Всеволод:
Коли?
Сашко (байдуже):
Та років з тридцять тому - в Чорнобилі...
(Махновці-вершники хрестяться.)
Махно (непевно):
Равинські брехні...
Сашко:
Пильнуйтеся, щоб не нагнав Слащов, або не здибали наші біло-червоні москалі – з панцирниками та гарматами.
Коли відпустите нас, обіцяю щороку в цей день покладати квіти до вашої меморіальної дошки в Дніпрі – так Катеринослав переназвали, багато хто хотів, щоб був Дніпромахновськ…
СЦЕНА 6
Сашко:
Знову соняшникове поле. Начуваймося!
Всеволод (придивляється):
Бачу якісь панцирні вози – з хрестами, тевтонці, чи дорогичинські брати – не можу розрізнити герби...
(Чути гуркіт мотциклу та вигуки «Хальт!». Швидко наближаються фельджандарми. Сашко піднімає руки догори.)
СЦЕНА 7
(Манштейн під деревом в шезлонгу, підходить ад’ютант.)
Ад'ютант:
Герр генерал… Варта зупинила трьох цивільних, кажуть, що українці, були пограбовані бандитами. В одного знайшли це. (Простягає генералові карту)
Манштейн (розглядає карту):
Абер, дас іст кріг… унд зер інтерессант… Ендліх. Міхелю, приведіть-но того, в кого карта. (Сашкові): Ви офіцер?
(Сашко виструнчується, стукає босими п’ятами – збиває куряву. Манштейн морщиться.)
Сашко (ламаною німщизною):
Яволь, мейн генераль! Резерву лейтенант, цугкоммандвант, фрейвилліг-батальоне...
Манштейн:
Де ваші сили?
Сашко:
Ось тут і тут.. дві танкові, шість - панцер-гренадири… Самі бригади - без дивізйних штабів та тилів...
Манштнйн:
Для чого так? Що мали за мету?