Выбрать главу

— Я не можу. Не зараз.

Вона умисно не почала вибачатися. Одну коротку мить вона готова була закопати топір війни — в пам’ять про старі часи. Вони ж знайомі вже сто років. Їх багато що пов’язує. Аж тут його обличчя захмарилося, і з його ображеного виразу вона зрозуміла: не варто і напружуватися. Еллі Дікон вистачало в житті чоловіків, які хотіли від неї більшого, ніж давали навзамін. Ще один такий їй не потрібен. Вона відвернулася. Краще все забути. Люк Гедлер який уже є, такий є, і ніколи він не зміниться.

Груди стиснуло від почуття провини і жалю, й Фок опустив очі. Гретчен торкнулася його руки.

— Знаю, це нелегко визнати, — сказала вона. — Але всі ознаки були очевидні. Ми просто були надто малі й егоїстичні, щоб їх помітити.

— Чому ж вона не розповіла нам? — запитав Фок.

— Може, боялася. Або соромилася.

— А може, була певна, що всім байдуже.

Гретчен поглянула на нього.

— Вона знала, що тобі не байдуже, Аароне. Ось чому її завжди тягнуло до тебе, а не до Люка.

Фок похитав головою, але Гретчен кивнула.

— Це правда. Ти був надійний. Ти з тих, на кого можна покластися. Якби вона схотіла розповісти, ти б її вислухав. О’кей, так, з Люком було веселіше і легше, ніж з тобою. Але це не завжди добре. Люк був зіркою, але не всім подобається бути на другорядних ролях. З тобою все не так. Ти завжди про інших дбав більше, ніж про себе. В іншому разі тебе б зараз давно не було в Ківарі.

— Привіт, Еллі.

Вона вже була на середині коридору, спиною відчуваючи Люків погляд, коли з порожнього класу почувся голос. Аарон Фок складав підписані горщики з рослинами у велику картонну коробку. Всміхнувшись сама до себе, Еллі ввійшла.

— Як презентація? Знову на відмінно? — поцікавилася вона, накручуючи на палець листочок папороті, який вибився з коробки, й ховаючи його всередину.

Аарон скромно знизав плечима.

— Не знаю. Нормально. Рослини — це насправді не моє.

Він у житті не зізнається, знала Еллі, але все точно пройшло чудово. В усьому, що стосується навчання, Ааронові не треба й напружуватися. Вона і сама останній рік не напружується, от тільки зовсім з іншим результатом. Учителі вже давно припинили перейматися через неї.

Закривши коробку, він підняв її, незграбно тримаючи в довгих руках.

— Нелегко буде це додому доправити. Не хочеш допомогти? Пригощу тебе потім «колою».

Говорив він так само недбало, як і Люк, але злегка почервонів і не дивився в очі. Відтоді як вони поцілувалися під деревом, стосунки стали дивними. Сварка над урвищем не покращила ситуації. Еллі відчула потребу все пояснити, але не могла підшукати слів. Просто хотілося взяти його за руки, знову поцілувати і сказати, що він зробив усе, що міг.

Він досі чекав, і вона завагалася. Можна сходити з ним. Багато часу це не забере. Але ні, твердо сказала вона собі. Вона прийняла рішення. Їй треба в інше місце.

— Я не можу. Вибач, — сказала вона серйозно.

— Нічого страшного, — щиро всміхнувся він, і вона відчула глибокий жаль. Аарон — добрий хлопець. З ним вона завжди почувалася в безпеці.

Та скажи йому!

Ця думка зринула мимоволі. Еллі мотнула головою. Ні. Не можна. Це дурість. Уже запізно. Він тільки спробує її зупинити. Але в цю мить, поглянувши на його відкрите обличчя, вона відчула в грудях таку самотність, аж здалося, що, може, саме цього їй насправді й хочеться.

— Бідолашна Еллі, — мовив Фок. — Господи, ми ж начебто були її друзі, а так її підвели.

Гретчен роздивлялася власні руки.

— Знаю, я теж почуваюся винною. Але не картайся так. Багато хто, напевно, підозрював, але заплющував очі. Ти ж був дитиною. Робив усе, що міг. Ти завжди добре ставився до неї.

— Виходить, недостатньо добре. Хай як вона почувалася, хай через що проходила, а це відбувалося просто в нас під носом — і ми нічого не помічали.

На кухні було затишно і тихо, й Фок почувався так, наче ніколи не зможе зіп’ятися на обважнілі ноги й піти звідси. Гретчен, коротко знизавши плечима, накрила його руку своєю. Долоня в неї була тепла.

— Ми всі отримали важкий урок. Тоді багато чого відбувалося. І не все крутилося навколо Люка.

Еллі поглянула на Аарона, й він усміхнувся. Скажи йому, шепнув тихенький голос у неї в голові, але вона змусила його замовкнути. Припини. Все вирішено. Вона нікому не скаже.