Запала довга мовчанка. Фок уявив, як Рако міряє кроками дільницю, а Дебора й Барнз дослухаються до розмови. Фок зробив кілька глибоких вдихів. Серце й досі калатало, але до нього вже почав повертатися здоровий глузд.
— Ніякої халепи, — сказав Фок. — Вибачте. Я просто на якусь хвилю зламався. Раптом що — беру все на себе, на вас це не окошиться. Обіцяю.
У трубці так довго стояла тиша, що Фок уже й не був упевнений, чи Рако досі там.
— Послухайте, друже, — сказав Рако тихіше. — Боюся, для вас це занадто. Зважаючи на ваше тут минуле.
Фок похитав головою, хоча його ніхто й не міг побачити.
— Ні. Я ж вам кажу. Це було секундне божевілля. Але нічого страшного не сталося. Принаймні нічого страшнішого.
— Слухайте, ви й так зробили все, що від вас вимагалося. Навіть більше, — провадив Рако. — Ми дуже просунулися — мені б самому такого в житті не вдалося. І я це чудово розумію, приятелю. Але, можливо, час закінчувати. Підключити Клайд. Це я винен — мав би давним-давно це зробити. Це ж не ваша сфера відповідальності. Ніколи не була.
— Рако, друже…
— І ви одержимі Діконом і Дау. Мрієте їх підловити. Неначе вам потрібно повісити на них Гедлерів у помсту за те, що сталося з Еллі…
— Справа не в цьому! Карен записала ім’я Гранта!
— Знаю, але жодних інших доказів немає! І в них є алібі. Тепер уже в обох, — зітхнув Рако на тому кінці. — Дзвінок, який отримав Дікон саме в той час, коли застрелили Гедлерів, дуже схожий на правду. Барнз перевіряє реєстрацію дзвінків, але аптекарка вже це підтвердила. Вона пам’ятає ту розмову.
— Чорт, — вилаявся Фок і провів долонею по голові. — Чому вона раніше цього не згадала?
— Її про це не питали.
Запала пауза.
— Дікон цього не робив, — мовив Рако. — Не вбивав Гедлерів. Розплющте очі, і швиденько. Ви так пильно вдивляється в минуле, що воно вас сліпить.
Розділ тридцять другий
Коли Гретчен налила третій келих вина, Фок нарешті відчув, як з плечей потихеньку звалюється тягар. Тиск, який він так довго відчував у грудях, що вже й припинив помічати, аж ось почав зменшуватися. Фок відчував, як розслабляються м’язи шиї. Зробивши ковток вина, він насолоджувався відчуттям у голові: безлад у ній поступався місцем значно приємнішому туману.
В кухні вже стемніло, зі столу прибрали залишки вечері. Печені з ягнятини. Все своє, пояснила Гретчен. Не рецепт, а ягня. Посуд помили разом: у неї руки були в милі, його руки тримали рушник. Працювали в тандемі, ніяково насолоджуючись таким родинним затишком.
Згодом перейшли до вітальні, де Фок, ситий і задоволений, опустився з келихом у руці на стару м’яку канапу. Спостерігав, як Гретчен повільно ходить кімнатою, вмикаючи на тумбочках слабенькі лампи, створюючи приглушене золоте сяйво. Гретчен натиснула невидиму кнопку — і кімнату наповнив тихий джаз. Щось м’яке й невиразне. Бордові штори були розсунуті й виляскували на нічному вітру. За вікнами стояла тиша.
Перед вечерею Гретчен забрала Фока з пабу на своїй машині. «А що сталося з твоєю?» — поцікавилася вона.
Він розповів їй про вандалізм. Вона схотіла побачити на власні очі, тож вони пішли на стоянку, й там Гретчен обережно підняла брезент. Машину вже помили, але всередині все було зіпсовано. Гретчен поспівчувала й, лагідно сміючись, погладила Фока по плечу. І зразу здалося, що все не так погано.
Поки їхали сільськими путівцями, Гретчен сказала, що сьогодні Лакі ночує в няні. Більше нічого не пояснювала, її біляве волосся сяяло у місячному світлі.
А зараз вона приєдналася до Фока на канапі. На тій самій канапі, тільки у протилежному кінці. Йому доведеться подолати цю віддаль. Це йому завжди давалося нелегко. Відчитати знаки. Обрати правильну мить. Почнеш зарано — образиш, занадто зволікатимеш — те саме. Гретчен усміхнулася. Може, сьогодні ввечері все буде не так і складно.
— Отже, тобі й досі вдається опиратися поклику Мельбурна, — сказала вона. Зробила ковток. Вино було такого самого кольору, що і її вуста.
— Іноді це нелегко, — озвався Фок. Усміхнувся у відповідь. Відчував, як тепло розквітає у грудях, у животі. В низу живота.
— До фінішу ще далеко?
— Якщо по щирості, важко сказати, — туманно відповів Фок. Йому не хотілося говорити про справу. Гретчен кивнула, і запала затишна мовчанка. Меланхолійні джазові нотки поглинула запальна музика.