У задніх рядах виникло помітне пожвавлення. Вилазка Москвичова викликала в хористів непідробний інтерес. В основному народ був налаштований доброзичливо. Із цікавістю очікуючи, чим закінчаться ці маневри, і смакуючи небувалу розвагу, усі, хто стояв у Женьки на шляху, намагалися по можливості стиснутися, щоб дати йому проповзти. При цьому хористи продовжували з кам'яними обличчями горланити нав'язлий у зубах шлягер з таким виглядом, що було ясно: за друга вони підуть не тільки у вогонь і у воду, але й з радістю ляжуть на амбразуру.
І тільки Шмигунову відмовило почуття дружби. Він дотепер не міг простити колишньому екстрасенсові сеансів кодування, тому, коли Женька проповзав мимо, Шмигунов тихенько брикнув його в бік. Від несподіванки Женька впустив павука, і той — стриб, стриб — перестрибнув через сходинку й ляпнув до ніг Майки. Як не старайся, до нього було не дотягтися. Женька з тугою подивився на останню надію помститися Синициній і відновити справедливість, і тут його охопила злість на шкідливого Шмигу.
Женька з усієї сили тицьнув Шмигунова по коліну й негайно зрозумів, що краще б він цього не робив. Виявилося, що меблевий ветеран, якого месники так любовно підготували для Груздева, нікуди не дівся. Задній ряд хористів стояв не на помості, а на приставних стільцях, і злощасний каліка був у їхньому ряді. Мало того, на ньому стояв шкідливий Шмига. У той момент, коли Шмигунов сіпнувся для стусана у відповідь, ніжка стільця підломилася.
Те, що відбулося потім, надовго залишилося в пам'яті школи. Подібні легенди живуть і передаються з покоління в покоління. Шмигунов полетів на тих, хто стояв попереду, гарячково хапаючись за сусідів. Ті налягли на передній ряд. Боячись бути роздавленим, Женька хутко поліз із цієї купи, при цьому поваливши тих, хто примудрився встояти до цього часу. Після цього вже було не розібрати, хто встає, хто падає, хто дригається, хто одержує ліктем в око. Загалом, на правому фланзі хору пішла неслаба колотилівка, до якої не відмовилася приєднатися частина лівого флангу.
Поки жертви мистецтва нагороджували один одне стусанами, героїчний Пєтухов приловчився дістати павука. Побоюючись, що кращого моменту не буде, він кинув павуком у Синицину, але той зрикошетив і, відлетівши вбік, ляпнувся на голову Майці. І отут пролунав такий вереск, що Вітас позаздрив би. Це було кращим номером концерту.
Загалом, виступ хору пройшов на ура. Народ аплодував у нестямі. Навіть якби виступали всі зірки естради, вони не отримали б більше гарячих овацій. Наступного дня в школі було тільки й розмов, що про концерт.
Правда, Москвичову з Пєтуховим дуженько перепало за те, що вони зірвали концерт, але в усій цій історії були й приємні моменти. По-перше, що не кажи, а до них прийшла всенародна слава. Про них довідалися навіть старшокласники. А по-друге, ходити на хор їх більше не змушували.
Сумно, звичайно, що Синицина вийшла сухою з води. Навіть вуж, якого Пєтухов власноруч підкинув їй у портфель, кудись зник. Месники голови зламали: куди він міг подітися? Утім, наступного дня ця загадка була розкрита. По школі рознеслася страхітлива розповідь про те, як математичка виявила в ящику письмового стола сплячу змію. Потім було довге з'ясування, але керівництво школи так і не дізналося, звідки вона взялася. На щастя, Женьчиного класу слідство не торкнулося. Нікому й на думку не спало, що у всій школі було лише двоє учнів, які могли пролити світло на цю таємницю, але вони виявили скромність і зволіли промовчати.
Частина друга
Молодший Брат
День дурнів
Перше квітня — найвеселіший день у році. Мама каже, що в деяких країнах його називають днем дурнів. Прийшовши в дитячий садок, я вирішив жартома когось обдурити, але ніяк не міг видумати найсмішніший розіграш. Після обіду наша вихователька, Ірина Василівна, хотіла роздати цукерки, але виявилося, що пакет наполовину порожній.
— Зізнавайтеся, хто з'їв цукерки? — строго запитала вона.
Я подумав, що це найслушніший момент її розіграти, і бадьоро випалив:
— Я!
— Як тобі не соромно! Тебе покарано, стань у куток, — обурилася Ірина Василівна.
Я мало не заплакав від образи.
— Але ж сьогодні перше квітня. Це ж жарт!
— Нічого собі жарт — стільки цукерок з'їсти! — захитала головою вихователька. Але потім пом'якшилася: — Добре, у кутку можеш не стояти, але солодкого більше не одержиш. Навіть першого квітня їсти занадто багато солодкого шкідливо.