За вечерею я навмисно попросив у мами часнику. Як я й очікував, Юрко від часнику відмовився. Мої підозри підтверджувалися. Наївшись часнику, я вирішив убезпечитися на ніч. Брат чи не брат, а спати з вампіром в одній кімнаті — заняття не для людей зі слабкими нервами. Я взяв кілька великих зубків часнику і, поки ніхто не бачив, як слід натер ними ліжко й паркет навколо. Варто було Юркові зайти до кімнати, як він негайно вийшов і сказав:
— Ма, навіщо ти дозволяєш цьому скунсові на ніч часник їсти? Він всю кімнату протушив. Я з ним спати не можу. Можна, я ляжу на канапі у вітальні?
Спати у вітальні мама Юркові не дозволила. Я зрозумів, що сьогодні — вирішальна ніч. Головне не заснути. Я лежав і щосили витріщався в стелю. Я не знаю, скільки часу пройшло і коли я задрімав, але раптом я прокинувся. Відкривши очі, я побачив, як Юрко встає з постелі. У світлі місяця він здавався дуже блідим. У мене від жаху поповзли по спині мурашки, і я вище натягнув на ніс ковдру. Почувши шерех, Юрко повернувся до мене.
— Ти чого не спиш? — пошепки запитав він.
— А ти чого? — пролепетав я і глибше втиснувся в ліжко.
— Пити хочеться, — сказав він.
У мене волосся піднялося сторчака. Усе було точно так, як у фільмах. Там теж вампіри вставали, щоб пити кров.
— Не підходь — закричу, — тремтячим голосом попередив я.
— Ти що, здурів? Чого ти злякався? — співчутливо запитав Юрко, намагаючись приспати мою пильність.
Він зробив крок у мій бік. І тоді я зарепетував так, як не репетував жодного разу в житті.
Я пам'ятаю, як батьки підскочили з ліжка й почали заспокоювати мене. Як мама дала мені якісь краплі, а Юркові довелося з'їсти цілий зубок часнику, щоб довести мені, що він не вампір.
Наступного дня усім було смішно. Тато, мама і Юрко наче змовилися і постійно жартували наді мною. Тільки мені було не до сміху, адже дивитися телевізор щодня мені все-таки заборонили.
Полювання за привидом
Ромка обожнював фільми жахів про привидів, вампірів та іншу нечисть. За фільмами, світ прямо-таки кишів усілякими аномальними явищами, але, як на зло, йому жодного разу в житті не зустрівся ніякий, навіть найубогіший, привид.
«От завжди так: одним — усе, а іншим — нічого», — із заздрістю думав Ромка, переглянувши чергову серію «Х-місії», де збентежуючі душу пригоди так і сипалися на головних героїв.
А тут ще батьки зняли на літо дачу, де взагалі не було телевізора. Спочатку Ромка засмутився: чи то жарт, щоб за три місяці не подивитися жодного фільму жахів! — але, приїхавши на дачу, він зрозумів, що не все втрачено. Недалеко від їхньої ділянки стояли якісь руїни. Ромка першого ж дня пішов їх досліджувати й наткнувся на страшну знахідку. Під уламками цегли лежала вставна щелепа. Вона шкірилася фальшивими зубами й наводила на найпохмуріші роздуми. Що не кажи, а щелепи не валяються на кожному кроці. Картини, одна страшніша за іншу, виникали в спраглому до пригод мозку Ромки. Познайомившись із сусідським хлопчиком, Пашкою, Ромка запитав:
— Слухай, а на руїнах привиди не водяться? Підозріле місце.
— Ні, звідки їм тут узятися? Тут раніше водокачка була, — заперечив Пашка.
— Ну то й що?! Начебто на водокачці не може жити привид, — не здавався Ромка.
— Підемо в бабусі запитаємо, — запропонував Пашка.
Бабуся сапала бур'яни, коли до неї підбіг захеканий онук і випалив:
— Ба, а на водокачці привид є?
— От будеш по ночами шастати, не те що привидів, щось гірше побачиш, — пробурчала бабуся. — От моду взяв, як вечір, так додому не заженеш. Приїдуть батьки, усе їм розповім.
Продовження розмови нічого хорошого не обіцяло, тому хлопці поспішили ретируватися. Як тільки вони вислизнули за хвіртку, Ромка збуджено сказав:
— Що я казав? Я відразу зрозумів: місцинка що треба. Бачиш, і твоя бабуся підтвердила, що ночами там нечисто.
— Чого ж ніхто ніякого привида не бачив? — із сумнівом мовив Пашка.
— Привид — це тобі не топ-модель, щоб перед усіма дефілювати. Його треба підстерегти, — заявив Ромка.
Він говорив так переконано, що Пашка й сам повірив в існування потойбічного гостя. Не можна сказати, щоб він мріяв зустрітися з ожилим мерцем, але Ромка завірив його, що у разі успіху їх неодмінно покажуть по телевізору в передачі «Третє око». Перед таким аргументом встояти було важко, і Пашка погодився допомагати в полюванні на привида.
Однак мисливці за привидами відразу ж зіштовхнулися з проблемою: Ромці було практично неможливо вночі непомітно вислизнути з будинку. Добре Пашці, у нього бабуся на вухо туга, а Ромка спав в одній кімнаті з мамою. Мало того, у сусідній спальні спала старша сестра, Настя.