— Добре, я й не вимагаю.
Заспокоївшись, що в «Макдональдс» йому нікого вести не доведеться, Льонько заходився знімати трикутник, та не так сталося, як гадалося. Льонько крутив-вертів противну дерев'яну цурпалку і так, і сяк — усе дарма.
— Ну, чого ти там з ним вовтузишся? — запитав Женька.
— Спробував би ти його зняти. У мене вуха не пролазять, — поскаржився Льонько.
— Знову твої знамениті вуха! — розсміявся Женька. — Якщо вони туди пролізли, виходить, і звідти вилізуть. Закон логіки.
Незабаром Льонько на власному досвіді переконався, що в кожного закону є винятки. Звичайно, за всіма правилами голова повинна була пролізти в дірку, але, не підкоряючись жодним правилам і законам, вуха не пролазили. Наближався початок уроків. У коридорі почулися тупіт і голоси тих, хто не любив спізнюватися й приходив до школи раніше.
— Зараз наш клас прийде, — затурбувалася Синицина.
— Давайте я поки кабінет закрию, — запропонував Женька.
Він замкнув двері на ключ і теж включився в операцію зі звільнення друга. Уся трійця вперто сопіла над нелегким завданням.
— Боляче ж! — стогнав пітний, скуйовджений Льонько, відбиваючись від помічників.
— Терпи, зараз зніметься. Туди він теж туго йшов. Чого ти ніс виставив! Прибери! — діловито командував Женька.
— А куди ж я його приберу? — ображено сопів Льонько.
Женька знавісніло рвонув трикутник.
— Ти що, здурів?! Ти так з мене скальп знімеш, — не своїм голосом заволав Льонько.
— Хлопчики, тихо, — намагалася заспокоїти їх Синицина.
У двері вимогливо постукали, і почувся голос учительки природознавства.
— Що ви там робите? Відкрийте негайно двері!
Справа оберталася не на жарт. Як завжди в критичний момент, Женька миттєво оцінив ситуацію й прийняв рішення.
— Залазь у шафу.
Льонько відкрив дверцята вбудованої стінної шафи й зазирнув усередину. На верхніх полицях лежали кольорові таблиці й муляжі, а внизу стояла цеберка з ганчірками, і валявся віник. Було затісно, але вибирати не доводилося. Не показуватися ж на очі Таїсії Іванівні в такому вигляді. Льонько зітхнув і поліз до шафи.
— Не хвилюйся. Щойно училка піде, ми тебе відразу випустимо, — заспокоїв його Женька.
— А якщо не піде? — з побоюванням запитав Льонько й позадкував.
— Не бійся. Чого їй у класі стирчати?
У цей час Синицина, що ні жива, ні мертва від страху тупцювала біля дверей, заблагала голосним шепотом:
— Хлопчики, ну давайте ж, робіть що-небудь.
Женька з докором подивився на Льонька.
— Кріпися, Льонько. Ти ж не хочеш, щоб через тебе її до директора потягли.
Льонькові не хотілося, щоб Синицину потягли в кабінет директора. Але ще більше йому не хотілося опинитися там самому. І він прийняв рішення. Залазячи в шафу, Льонько з останніх сил сподівався, що біологічка загляне в клас і, переконавшись, що все гаразд, піде.
Женька відімкнув двері. Таїсія Іванівна зайшла до кабінету з таким рішучим виглядом, що стало ясно: найближчим часом іти вона не збирається.
— Навіщо ви замкнули двері? — суворо запитала вчителька.
Женька знав, що Синицина зовсім не вміє брехати. Якщо вона проговориться — кінець. Задіявши все своє красномовство, Женька віддано зазирнув у вічі вчительки й відрапортував:
— Ми тут хом'яків годували. Тільки Синицина зовсім ні при чому. Вона навіть і не хотіла зовсім. Вона каже: «Не треба, Таїсія Іванівна не дозволяє». А я почав торочити: «Давай погодуємо, давай погодуємо». Так що Синицина не винна. Карайте мене.
Він так трагічно схилив голову, чекаючи на покарання, що вчителька просто не могла не оцінити його благородства. Вона посміхнулася й поблажливо кивнула.
— Добре, джентльмене, на перший раз прощаю. Але більше цього не робіть. Їх не можна перегодовувати, інакше можна тільки нашкодити.
Льонько сидів у шафі в очікуванні, коли його випустять із ув'язнення, з тугою вслухаючись у гомін голосів. Клас заповнювався учнями. Наближався початок уроку, але Льонько не втрачав надії, що Женька придумає, як його звільнити. І тут пролунав дзвінок. Чекати довше не можна було. Льонько штовхнув двері й із жахом зрозумів, що замкнений. Тільки тепер в'язень вповні усвідомив трагізм свого становища. Йому не лишалося нічого іншого, як сидіти весь урок у шафі.