,
Біля річки Тассок Тріссі пригальмувала. Вона кинула погляд на квітку в руці.
=
Вона щось скандувала, коли в її долоні раптом з'явився клубок чорного ілюзорного вогню.
=
Полум'я огорнуло квітку, спаливши її на попіл.
=
Завершивши це, Тріссі стрибнула в річку і занурилася у воду.
,
При цьому Леонард відкинув закривавлений ніготь, загорнутий у волосся, в кут. Він бачив, як вона горіла і випускала неприємний.
=
Ніготь і волосся швидко зникли, залишивши після себе лише трохи пилу.
. = =
Леонард полегшено зітхнув. Він увійшов на перший рівень через вікно і сказав Данну і Фраю, які руйнували вівтар: «Ціль втекла». Але нічого страшного, нашою головною метою було зупинити ритуал.
.
Данн зітхнув і подивився на ляльок на столі.
. , 7 .
Вона була дуже обережною і дуже владною. Вона відчула, що ми наближаємося до неї заздалегідь, інакше вона повинна бути, як мінімум, Послідовністю 7 за її межами.
Дайте сигнал Кляйну. Попросіть його підійти.
=
Завдяки короткому спілкуванню уві сні він визначив, що ворог жіночої статі.
124 -
Володар таємниць - Глава 124 - Підбиття підсумків роботи
124
Розділ 124 Підбиття підсумків роботи
Кляйн був схований у тіні будівлі за десятки метрів від цільової будівлі. Він почув слабкий звук пострілів і завивання сильного вітру.
, ? .
Якщо ворог біжить до мене, чи варто мені витягувати пістолет чи робити вигляд, що я його не бачу? — подумав він, тремтячи від холодного поту.
9 8 =
Потойбіччя, яке могло різними способами обірвати життя інших, точно не було Послідовністю 9 або Послідовністю 8 Потойбіччя. Вони, звичайно, не були б тими, з ким такий провидець, як він, міг би битися віч-на-віч. Навіть якщо він пожертвує собою, він не зможе сповільнити ціль настільки, щоб Данн і Леонард наздогнали його.
‘
Пощастило, що Богиня Вічної Ночі, Володарка Лиха, здавалося, почула молитви свого «вірного» охоронця. Ніхто не побіг до місця, де ховався Кляйн.
=
Через кілька хвилин він почув мелодійну пісню, що долинала з будівлі-мішені.
,
Схиливши вуха вбік, щоб краще чути, Кляйн підтвердив, що це популярна місцева мелодія, яку завжди наспівував Леонард Мітчелл. Він був наповнений базовими словами.
Тьху. Він зітхнув з полегшенням. В одній руці він тримав пістолет, а в іншій – тростину. Потім він вийшов з тіні до будівлі-мішені.
!
Популярна місцева мелодія була сигналом зустрічі, про яку він домовився з Данном та іншими!
Кляйн зробив два кроки і раптом зупинився. Він притулив тростину до металевої огорожі і переклав револьвер на другу руку.
, .
Потім він зняв срібний ланцюжок у рукаві і дозволив кулону з топазом природно звисати вниз.
. =
Кляйн почекав, поки топаз стабілізується, і відразу ж заплющив очі і увійшов у стан когітації. Він продекламував ворожіння: Спів раніше був ілюзією.
.
Спів раніше був ілюзією.
=
Повторивши сім разів, він розплющив очі і побачив, що кулон обертається проти годинникової стрілки.
-
Це не ілюзія, що Кляйн відклав маятник, схопив тростину і швидко наблизився до аркоподібних металевих воріт, що вели до будівлі-мішені. Потім він передав чорну тростину в праву руку і тримав її за допомогою револьвера.
Він простягнув руки, щоб торкнутися паркану, маючи намір відчинити його, але раптом відчув пронизливий холодок. Це було так, ніби хтось без попередження вилив йому на шию відро льоду.
=
Кляйн зашипів і смикнув руками назад, зціпивши зуби.
= .
Тут як зима Під тьмяним зоряним світлом і далеким вуличним ліхтарем він дивився крізь сад за металевою огорожею. Він побачив на коричневій землі зів'яле гілля, опале квіти та листя, вкрите білим інеєм.
!
Дивовижні! Кляйн дивувався в голові. Він зігнув пальці і постукав по глабеллі, щоб активувати своє Духовне Бачення.
.
Він повернув свою інкрустовану сріблом тростину в ліву руку і притиснув її до огорожі, щоб відчинити зачинені ворота.
= -
Хвіртка заскрипіла, і він пройшов крізь неї боком. Він ступив на кам'яну стежку, що вела прямо до сірувато-блакитної будівлі. Обабіч стежки стояли покручені рослини, які, здавалося, нагадували вовкулаків у темряві.
.
Сцена нагадала Кляйну різні страшилки і паранормальні фільми.
Він підсвідомо сповільнив дихання і йшов швидше. Однак ще через кілька кроків хтось раптом поплескав його по лівому плечу.
! ! =
Бадьорість! Бадьорість! Серце Кляйна завмерло, а потім почало швидко стукати.
.
Він підняв праву руку, прицілив револьвер і повільно обернувся, щоб подивитися.