, !
Царство Таємниць, зародкова форма божественного царства!
.
Кляйн огородив Едемський сад, щоб запобігти втечі електростанцій всередині.
.
Після цього він ішов крок за кроком, наче джентльмен, що прогулюється після їжі.
.
Тварини, які імітували людей, одягаючи людський одяг, кидалися на його бік, коли вони природним чином змінювали напрямок і обіймали один одного.
; , - ; ;
Пітон своїм клацаючим язиком з'їв собачу істоту, сповнену бажання спаровуватися; дивна особа з барвистим павуком на обличчі зв'язала павутиною величезного червоноокого щура; жорстокий перевертень вкусив млявого кота; Бурий ведмідь, що йшов прямо, обійняв лисицю з блискучим хутром
.
Ці тварини, які уособлювали Звіряче Бажання, злилися разом, коли вони об'єдналися в пари.
=
Кляйн, який збагнув авторитет Щеплення, повільно проходив крізь них, немов перевіряючи концепції людяності та звірячих бажань.
, -- .
Просто так він підійшов до вісімдесятиметрового собору і зупинився.
, .
Потім він підняв голову і дві секунди дивився на черепи, вмуровані в чорний стовп.
Вираз обличчя Кляйна анітрохи не змінився. Він підняв ліву руку, щоб притиснути капелюха, і піднявся сходами до собору.
, - .
Він відразу побачив великий і просторий зал з величезним хрестом і сірувато-білою статуєю дракона, обвитою навколо хреста.
.
Перед хрестом стояв невеликий довгий стіл з п'ятьма місцями по обидва боки довгого столу.
. = =
У цей момент в кінці довгого столу стояв чоловік у чорному інвалідному візку. Обличчя його було аномально бліде, а блідо-жовті брови довгі. Його волосся було акуратно зачесане, а на лобі були якісь зморшки.
=
Це був лідер алхіміків-психологів Паулі Дерлау.
.
При цьому він також був відомим відлюдником Еріком Дрейком, і королем Чорного трону Барросом Хопкінсом.
.
Звичайно, ніхто не знав, чи був він головною масою, чи однією з його різноманітних ідентичностей.
=
Побачивши, як Герман Горобець, одягнений у шовковий циліндр і чорний тренч, повільно і вкрай гнітюче підійшов, Паулі Дерлау обхопив обома руками підлокітник інвалідного візка.
, =
Коли інша сторона увійшла в Едемський сад, він, не вагаючись, покинув це місто розуму, але йому це не вдалося.
.
Очі під маскою гордості, які, здавалося, рухалися до його чола, здавалося, насміхалися з нього.
=
П'ю Паулі Дерлау швидко втихомирив свої емоції, перш ніж його очі засяяли чистим, ілюзорним світлом.
. =
Це світло утворювало перед ним пару святих крил. Під шарами крил ховалася благочестива людина світла, що випромінювала молитву.
.
Це був ангел.
= =
У той же час ліворуч від Паулі Дерлау з'явився старійшина з білим волоссям і звичайною зовнішністю. Праворуч від нього стояв священик з блідо-русявою бородою, що закривала обличчя.
, ! !
Древній ангел, Гермес! Далекоглядний Адам!
=
Кляйн не переставав іти вперед, бурмочучи сам до себе: «Бажаю, щоб усі ілюзії зникли».
=
Як тільки він це сказав, він підняв ліву руку і клацнув пальцями.
.
Ангел Світла, Гермес і Провидець Адам миттєво розсіялися і зникли, залишивши позаду єдиного Паулі Дерлау, який сидів у чорному інвалідному візку.
. = =
Він щойно використав потойбічні здібності Мрійника, щоб сплести кілька майже реалістичних образів. Як тільки ворог повірить, що вони реальні, вони стануть реальними. Хоча шкода, яку вони завдали, не мала жодних фізичних проявів, це призвело б до того, що ціль загинула з невідомих причин.
.
Паулі Дерлау змусив незліченну кількість мішеней померти від переляку в таких кошмарах.
, —
На жаль, він зіткнувся з Кляйном — Царем Ангелів, який міг зберігати ясність уві сні, а також володів істинним баченням. Він використав силу бажань Заклинача Чудес, щоб легко розбити ілюзію.
= =
Побачивши це, повіки Паулі Дерлау сіпнулися. Не вагаючись, він відштовхнувся від чорного інвалідного візка.
, - .
Під час цього процесу його тіло швидко розширювалося, перетворюючись на величезного сірувато-білого дракона.
!
Перетворення дракона!
!
Неповна форма міфічної істоти!
4 = . =
У порівнянні з маніпулятором Послідовності 4, неповна форма міфічної істоти, яку демонстрував Паулі Дерлау, була ще більшою. Крім того, в його голові відбулися певні зміни, що зробило її ближчою до ящірки, а не до людини. Він мав золоті вертикальні зіниці та луску, які перепліталися з таємничими візерунками, роблячи його холодним і викривленим.
, - - .
Коли з'явилася незавершена форма Міфічної Істоти, всі види думок, свідомості, бажань і волі вихлюпнулися, як буря, атакуючи острів розуму Кляйна напівілюзорним і напівреалістичним чином.