Військова рада закінчилася багато годин потому. Ґордон терпляче чекав у передпокої її завершення. Вийшовши із залу на чолі групи радників — на їх обличчях лежала втома, — Ліанна відразу підійшла до нього.
— Не треба було так довго мене чекати, — зауважила вона, проте щасливий тон говорив, що вона рада цьому.
— Мені хотілося б знати, до чого ви прийшли. Якщо, звичайно, можна.
Обличчя Абро спотворила гримаса невдоволення. Ліанна це проігнорувала.
— Нас було своєчасно попереджено тільки завдяки вам, тому ви маєте право знати все. Імперський флот залишив Троон і вирушив до Межі, озброєний, крім іншого, усіма приладами для виявлення ворога. Є там і кращі телепати Імперії.
У ефективності останнього Ґордон дозволив собі засумніватися. Х’харни напевно здатні захистити свій мозок від будь-якого зовнішнього втручання.
— Ми звернулися за підтримкою до кількох невеликих королівств, — продовжувала Ліанна, — але всі вони занадто далеко від нас. Барони Геркулеса відповіли, що розглядають питання про допомогу.
— Але не через велику любов до нас, — втрутився Абро. — Вони побоюються, що могутність графів занадто зросте. У будь- якому випадку, якщо вони і надішлють підмогу, вона прийде запізно.
— Я тут думав ще про один варіант, — невпевненим голосом сказав Ґордон, — але не знаю, чи захочете ви мене вислухати…
Якусь мить Ліанна вагалася, потім сказала твердо:
— Ви ризикували заради нас своїм життям, Ґордон. Говоріть.
Він коротко виклав план Шорр Кана. Абро, який явно ставився до Ґордона без особливої симпатії, на диво, підхопив пропозицію з ентузіазмом.
— Відмінна тактика! Тільки б наші кораблі передчасно не вплуталися у бійку. Потрібно негайно сповістити адмірала Енгла… Коли Абро та інші радники відійшли, на губах Ліанни з’явилася слабка усмішка.
— Це придумав Шорр Кан, правда?
— Я так і знав, що ви здогадаєтеся.
Пізніше вони сиділи на високій терасі, у гарячому присмерку, напоєному п’янким ароматом квітів.
Місто, як і завжди, було далеко внизу, але зараз воно дихало тривогою. Всюди запалювалися і раптово гасли вогні, переміщалися військові підрозділи. Скрізь, навіть у палацовому парку, поспішно встановлювали батареї ракет. А вдалині, на військових космодромах, до неба здіймалися величезні чаші радарів, готові внести свій вклад у захист столиці.
Ґордон підняв очі до зірок. Десь там, неймовірно далеко звідси, рухалися назустріч один одному два колосальних космічних флоти. Результат їх зустрічі визначить долю Фомальгаута і, не виключено, всієї Галактики. Від баронів Геркулеса нової інформації не надходило. Якщо допомога від них все-таки прийде, це станеться зовсім несподівано. Роздуми завели його ще далі, до кордонів Галактики, туди, де флот Імперії розшукував Х’харнів. Якщо їх знайдуть, знову буде задіяна космічна міць Руйнівника і загроза навали зникне. Ось тільки чи знайдуть? Майже з пророчою переконаністю Ґордон думав про те, що на цей раз імперії не пощастить. Х’харни напевно озброїлися наступальними і оборонними засобами такої потужності, яка нікому й не снилася. Звісна річ, вони не забули про своє перше знайомство з Руйнівником… Ліанна, мабуть, теж думала про Х’харнів. Принаймні, вона першою перервала мовчання:
— Якщо Нарат Тейн нападе, ці істоти будуть з ним?
— Так, я переконаний.
— Чому?
Ґордон пояснив:
— Х’харнам відомо, що один раз, будучи на місці, точніше, у тілі Зарт Арна, я вже використав Руйнівника. Вони вважають, що я володію всією інформацією про нього. Насправді це не так. Я діяв чисто механічно, слідуючи інструкціям Джал Арна. Але Х’харни не підозрюють про це. Вони зроблять все, щоб захопити мене у полон.
Ліанна здригнулася, і він зрозумів, що вона згадала незвичайну телепатичну силу магелланійців, яка ледь не вбила їх на Тейні.
— Так, тільки троє з нині живих, — продовжував Ґордон, — знають про таємницю Руйнівника, причому один з них — лише частково. Ось чому свого часу мене викрали агенти Талларни. Пам’ятаєте? — Він встав і знову подивився на місто, вируюче у передчутті лиха. — А коли з’ясувалося, що я зовсім не Зарт Арн… Саме ця інформація підштовхнула Лігу Темних Світів до нападу на Імперію. Шорр Кан був упевнений, що я не зумію задіяти Руйнівника. Тепер історія повторюється. Найгрізніші наші вороги, Х’харни, вважають, що я володію секретом єдиної перешкоди, яка заважає їм завоювати Галактику. Вони не зупиняться ні перед чим. Він скрушно похитав головою.
— Такий фатальний збіг! Я — прокляття вашого світу. Остання крапля, що переповнила чашу, як каже Шорр Кан.