Часточка правди є в обох цих критичних течіях. Утім, я переконаний, що наукова революція намітила справжній прогрес в інтелектуальній історії. Я суджу про це з погляду сучасного дослідника. Крім небагатьох яскравих давньогрецьких винятків, наука до XVI століття видається мені дуже не схожою на ту, з якою я маю справу у своїй роботі або яку я бачу в роботі моїх колег. До наукової революції наука була сповнена релігії й того, що ми сьогодні називаємо філософією, і ще не виробила свого ставлення до математики. Натомість у фізиці й астрономії після XVII століття я почуваюсь як удома. Я впізнаю багато моментів, дуже схожих на науку мого часу: спроби математично виразити об’єктивні закони, що дають змогу передбачати багато явищ і законів, підтверджених порівнянням цих передбачень зі спостереженнями та експериментами. Наукова революція була, і решта цієї книжки саме про це.
11. Розгадка Сонячної системи
Був тодішній науковий прогрес революцією чи ні, але почався він з Коперника. Миколай Коперник народився 1473 року в Польщі в родині, що в одному з попередніх поколінь емігрувала із Сілезії. Коли йому було десять, Миколай втратив батька, але йому пощастило з підтримкою дядька, який розбагатів на церковній службі й кілька років по тому став єпископом Вармійським (Ермляндським) на північному сході Польщі. Здобувши освіту у Краківському університеті, де, імовірно, був і курс астрономії, у 1496 році Коперник став студентом факультету канонічного права в Болонському університеті й почав астрономічні спостереження як помічник астронома Доменіко Марії Новари, який раніше був учнем Реґіомонтана. Перебуваючи в Болоньї, Коперник дізнався, що завдяки підтримці дядька його затвердили одним із 16 каноніків соборного капітулу Фромборка (Фрауенбурґа) у Вармії, від якого він до кінця свого життя отримував непоганий дохід, виконуючи доволі необтяжливі церковні обов’язки. Священиком Коперник так і не став. Після недовгого вивчення медицини в Падуанському університеті він у 1503 році отримав ступінь доктора права в Університеті Феррари й невдовзі після того повернувся до Польщі. У 1510 році він оселився у Фромборку, де побудував невеличку обсерваторію й де залишався до самої своєї смерті 1543 року.
Незабаром після свого переїзду до Фромборка Коперник написав короткий анонімний твір, названий пізніше De hypothesibus motuum coelestium a se constitutis commentariolus («Малий коментар про гіпотези щодо небесних рухів»), загальновідомий як «Коментар», або «Малий коментар»1. Цей «Коментар» був опублікований лише через багато років після смерті свого автора, а тому не мав такого впливу, як пізніші праці Коперника, але добре пояснює ідеї, на які той спирався в дальшій роботі.
Після короткої критики більш ранніх теорій планет Коперник викладає в «Малому коментарі» сім принципів своєї нової теорії. Пропоную вам їхній переказ із деякими коментарями:
1. Немає одного центра орбіт небесних тіл. (Історики не дійшли єдиної думки щодо того, чи вважав Коперник, що ці тіла переносяться на матеріальних сферах2, як припускав Арістотель.)
2. Центр Землі є не центром Всесвіту, а лише центром орбіти Місяця, а також центром, до якого притягуються тіла на Землі.
3. Усі небесні тіла, крім Місяця, обертаються навколо Сонця, яке, отже, є центром Всесвіту. (Однак, як ми побачимо нижче, Коперник брав за центр орбіт Землі та інших планет не саме Сонце, а радше якусь точку поблизу Сонця.)
4. Відстань між Землею та Сонцем незначна проти відстані до нерухомих зірок. (Імовірно, Коперник зробив це припущення, щоб пояснити, чому ми не бачимо щорічного паралакса – видимого щорічного руху зірок, пояснюваного рухом Землі навколо Сонця. Але саму проблему паралакса в «Малому коментарі» ніде не згадано.)
5. Видимий щоденний рух зірок навколо Землі цілком і повністю можна пояснити обертанням Землі навколо своєї осі.
6. Видимий рух Сонця виникає внаслідок одночасного обертання Землі навколо своєї осі та обертання Землі (так само, як і інших планет) навколо Сонця.
7. Видимий рух планет у зворотному напрямку можна пояснити рухом Землі в той час, коли вона проходить повз Марс, Юпітер чи Сатурн або ж повз неї проходять Меркурій чи Венера.
У своєму «Малому коментарі» Коперник не міг стверджувати, що його схема відповідає даним спостережень краще за Птолемеєву. Насамперед це не так. Фактично так і не могло бути, оскільки Коперник базував свою теорію здебільшого на даних, які він вивів із Птолемеєвого «Альмаґеста», а не на власних спостереженнях3. Тому, замість апелювати до якихось нових спостережень, Коперник вказував на низку естетичних переваг його теорії.