Мулата Іллу не турбує, що Лосано так полюбляє грати словами — у кожного свої дивацтва, думає мулат, але йому не подобається, що Лосано занадто захоплюється цим і хоче, щоб усе підпорядковувалося його грі, щоб і він, Ілла, і Ярара, і Лаура наслідували його і тут, як наслідували багато в чому впродовж цих років, відтоді як почалася їхня втеча північними ущелинами після тієї бійні. За ці роки, думає Ілла — тижні то були, чи роки, ми вже втратили їм лік, — усе було зеленим і нескінченним: сельва з її власним часом, без сонця та зірок, а тоді ущелини, червонуватий час каміння, гірських потоків і голоду, найбільше голоду; намагатися рахувати дні чи тижні означало посилювати відчуття голоду, тоді їх було четверо, спершу — п’ятеро, але Ріос зірвався в провалля, а Лаура ледь не померла від холоду в лісі, вона вже була на шостому місяці й швидко втомлювалася, їм довелося затриматися бозна на скільки часу, зігріваючи її багаттями з сухої трави, поки вона змогла рушити далі; часом Ілла знову бачить Лосано, котрий несе на руках Лауру, а та пручається, каже, що вже здорова, може йти; і так вони рухалися на північ до того вечора, коли уздріли вогні Калагасти й зрозуміли, що тепер усе буде гаразд і вже сьогодні вони їстимуть на якомусь ранчо, нехай навіть потім їх викажуть, і прилетить вертоліт, і їх уб’ють. Однак їх не виказали, тут не знали жодних причин, аби їх виказати, тут усі помирали від голоду, як і вони, поки хтось не виявив поблизу пагорбів великих щурів, і Порсені спало на думку послати на узбережжя зразки.
— Мо’ та на кару щура канатом — значить лише те, що значить, — каже Лосано. — Фраза не має жодної сили, бо не дає нічого нового, до того ж ніхто не може зв’язати щура канатом. Ти залишаєшся з тим, з чого почав, така вже притичина з цими паліндромами.
— Еге ж, — погоджується мулат Ілла.
— Але якщо дійти до суті, тоді інша річ.
— Яка різниця?
— Той варіант уже не годиться як паліндром. Треба дійти до суті, і все зміниться, з’явиться щось нове, і це вже не буде дзеркало, або вийде інше дзеркало, яке покаже те, чого ти не знав.
— І що ж це за нове?
— А те, що треба дійти до суті. А суть, ось вона: щур хижак, і це тобі дає: кажи Хрущ.
— Хрущ?
— Це ім’я, а всі імена виокремлюють і позначають. Тепер ти знаєш, що існує щур на ім’я Хрущ. Звісно, всі вони мають якісь імена, але тепер є один на ім’я Хрущ.
— І що це тобі дає?
— Я ще не знаю, але рухаюся далі. Вночі я надумав подивитися на це інакше. Не ловити, не хапати, не в’язати, а навпаки — розв’язати, відпустити. Як би тоді вчинив щур, я, ти? Щойно подумав про це, у мене вийшло таки ти б утік. А якщо прочитати це навпаки, вийде кіт, убити, кат. Нові слова, завваж.
— Не такі вже й нові, — озивається Ярара, який сидить осторонь, — до того ж два останніх вживаються на пару.
— Нехай, — відповідає Лосано — але вони вказують путь і, можливо, це єдиний спосіб покінчити зі щурами.
— Не будемо з цим поспішати, — сміється Ілла — якщо щури закінчаться, з чого ми житимемо?
Лаура приносить перший мате, заклякає, притулившись до плеча Лосано. Мулат Ілла знову думає про те, що Лосано занадто полюбляє гру слів, що колись він зовсім схибнеться і все піде під три чорти.
Лосано теж думає про це, поки затягує шкіряні ласо, а залишившись з Лаурою та Лаурітою, звертається до них обох так, начеб Лауріта його розуміє, а Лаурі подобається, що він залучає дочку до розмови, так вони втрьох відчувають більшу близькість, коли Лосано розповідає їм про Хруща і про те, як треба солити воду, щоб покінчити зі щурами.
— Щоб то була справжня атака на ката, — сміється Лосано. — Цікаво, що в найпершому паліндромі, з яким я колись стикнувся, теж ішлося про ката, хтозна, про якого саме, може, то був Хрущ. Я прочитав його в оповіданні, де було чимало паліндромів, але запам’ятався тільки цей.
— Ти розповідав мені його якось, здається, у Мендосі, але я забула.
— Я лева та каменем, а кат Авеля, — розмірено промовляє Лосано, майже наспівуючи для Лауріти, а та сміється у своїй колисці, бавлячись біленьким пончо.
Лаура ствердно хитає головою, в цьому паліндромі справді йдеться про ката, до того ж це не хто інший, як Каїн.
— Ти ба, — озивається Лосано, — завсідні умовності, споконвічне чисте сумління, добрий Авель і лихий Каїн, як у старих ковбойських фільмах.