Гарпер жбурляла вогнем знову і знову. Дзеркальце біля пасажирського сидіння снігоочисника спалахнуло, розчинившись у блакитному полум’ї. Наступна вогненна блискавиця вразила сам ківш, на мить перетворивши його на мілке корито, в якому тріскотіло біле розжарене полум’я. Коли вона вергнула вогонь вчетверте, куля завихляла, наче кручена подача пітчера, а тоді поцілила в переднє колесо з пасажирського боку. Шина спалахнула, перетворившись на вогненний обруч.
— Можеш його засліпити? — запитав Пожежник.
— Що? — перепитала Гарпер.
— Засліпити. На якихось десять секунд. Уже, якщо можна. І, заради Бога, застібни клятий пасок безпеки.
Жили на Джоновій шиї випнулися. Губи скривилися в гидкій гримасі. Вантажівка мчала пагорбом, прямуючи до шляхопроводу. Пожежна машина наскочила на якесь попередження — жовтий ромбовидний дорожній знак — і відкинула його вбік. Гарпер не встигла роздивитися, що було на тому знаку, до того, як Пожежник запустив його в повітря.
Завдавати собі клопоту з ременем вона не стала. Однаково годі було застібнутися так, щоб і далі вихилятися з дверцят, та ще й поцілити полум’ям прямісінько в Джейкоба за кермом. Вона вистромила голову в спекотне полудення, зиркнувши на «фрейтлайнер». З-за вкритого павутинням тріщин скла на неї дивився Джейкоб. Усі тріщини тягнулися від єдиного отвору — куля пройшла ледь правіше від місця, де він сидів. Гарпер спало на думку, що тієї ночі в церковній вежі ще трохи — і Джеймі Клоуз прострелила б Джейкобу легеню.
Гарпер перевела подих і жбурнула жменю полум’я. Вогонь поцілив у лобове скло, в самісінький отвір від кулі. Полум’я порснуло, розтікаючись тріщинами та виплітаючи павутиння з вогню. Вогненна дрібка просочилася крізь отвір, і Джейкоб сіпнувся, відвертаючи голову набік. Гарпер здалося, що на якусь мить він заплющив очі.
Вона обернулася, щоб поглянути на дорогу, й побачила, що ніякого шляхопроводу попереду нема. «Рух заборонено» — ось що було написано на помаранчевому попереджувальному знаку. Споруда моста обвалилася посередині, на тридцять футів довкола було саме провалля, з уламків потрощеного бетону стирчала арматура. Останньої миті до Гарпер дійшло, що вона й досі не пристебнулася.
Джон щосили вдарив ногою по гальмах, вивертаючи кермо вбік, різко звертаючи від кручі попереду.
На мить усе повисло на волосинці. Пожежна машина крутнулася вбік, шини зарипіли, почулося пронизливе ниття гуми. З-під шасі повалив чорний дим. Гарпер відчувала, як вантажівка поривається перекинутися. Джон усім тілом навалився на кермо, силкуючись утримати його. Вантажівка далі ковзала убік, здригаючись, немов відбійний молоток. «Я таки втрачу цю дитину», — подумала Гарпер.
Проскочивши повз, «фрейтлайнер» зачепив зад пожежної машини. Вантажівка закрутилася, немов обертові двері. На якусь мить авто подивилося у зворотний бік, туди, звідки вони приїхали, а потім закружляло далі. Відцентрова сила пожбурила Гарпер на дверцята. Якби вона не зачинила їх за якусь мить до того, то зараз вилетіла б геть. Кермо в руках Пожежника оберталося так швидко, що він змушений був пустити його, скрикнувши від болю.
Перед ними відкривалася дорога назад до Нью-Гемпширу, вантажівка не припиняла крутитися, тож Гарпер не побачила, як «фрейтлайнер» промчав повз них і шугонув з кручі, падаючи з висоти тридцяти футів на дорогу внизу. Пролунав гуркіт, земля довкола затремтіла від оглушливого удару. Здавалося, що десь під ними вибухнула бомба.
Гарпер і досі почувалася так, наче вони кружляють, навіть коли вантажівка спинилася на місці. Вона глянула на Джона. Він відповів їй ошелешеним поглядом; очі в чоловіка були широко розплющені. Губи зарухалися. Вона думала, що він промовляє її ім’я, та певності не мала — не могла нічого розчути через гул у вухах. Нік був правий. Читати по губах важко.
Джон зробив жест руками, немов вказував їй: «Вилазь». Він марудився з паском безпеки.
Гарпер закивала, зійшла тремтливими ногами на підніжку, а тоді опустилася на землю. Вона відпустила дверцята й поглянула на розлом шляхопроводу. Подих їй вмить перехопило.
Задня частина вантажівки звисала над проваллям. І поволі хилилася донизу. На очах у Гарпер машина, гойдаючись, рушила назад, а передні шини злетіли вгору.
Гарпер якраз вистачило часу перевести подих. Вона саме збиралися викрикнути Джонове ім’я, коли пожежна перехилилася через край і попрямувала у провалля. Разом з Пожежником.
17
Гарпер підбігла до заваленого шляхопроводу і спрямувала погляд донизу, повз покручену арматуру й потрощений бетон. Пожежна завалилася задом, поточившись на пасажирський бік. З такого ракурсу Гарпер не могла розгледіти ані кабіну, ані Джона. «Фрейтлайнер» валявся догори дриґом. Щось унизу загорілося: Гарпер відчувала сморід обпаленої гуми.