— Так, — промовила Гарпер. — Гадаю, це слушна думка. Йдіть і заспівайте йому. Він потребує вашої сили. І заспівайте для мене, бо мені ваша сила потрібна також. Я спробую допомогти йому, але мені страшно. Це була б неоціненна підтримка, якби ви піднесли свої голоси задля нас обох.
Керол востаннє зміряла її зачудованим поглядом, а тоді зіпнулася навшпиньки й поцілувала в щоку. Певно, то був останній прояв доброти, який вона виказала Гарпер. Вже за якусь мить Керол проскочила крізь завісу, повівши за собою решту.
Дон Льюїстон теж було намірявся йти, розкочуючи рукава сорочки, аби їх застібнути.
— Не ви, Доне, — заговорила до нього Гарпер. — Залиштеся. Ви мені потрібні.
Вона обійшла розкладачку, ставши на місце Дона Льюїстона за головою Отця Сторі. Гарпер обережно припідняла обома руками голову Отця. Його сріблясте волосся все просякло кров’ю. Вона відчувала те місце позаду правого вуха, куди йому було завдано удару, теплу вологу ґулю й інше місце, трохи вище, куди, певно, припав другий удар.
— Як усе трапилося? — запитала вона.
— Гадки не маю, — відповів Дон. — Мені повністю так і не розповіли. Майкі дотягнув старого до табору. Знайшов його, бляха, напівмертвим у лісі. Припускаю, то хтось із тюряжних. Така в таборі поголоска. Бен уже взявся за них.
Взявся? Що це ще значило? Не важливо. Не зараз.
— І Отець Сторі нічого не зміг сказати про те, що сталося?
— Нічого путнього. Сказав, що то присуд. Що то його кара за те, що захищав нечестивих.
— То все тиск на мозок. Він сам не розуміє, що говорить.
— Та я допетрав.
Гарпер оглянула його зіниці, нюхнула губи і вловила цілком очікуваний запах блювотиння. Вона подумала про те, що їй слід зробити, і собі відчула, як підкотила нудота. Не через думку про сам процес — вона вже й пригадати не могла, коли її востаннє млоїло від вигляду крові, — а через страх припуститися помилки.
Вона чула, як у почекальні почали розспівуватися; Пильнувальники мугикали гуртом, намагаючись запопасти спільну ноту.
— Мені потрібна бритва, щоб поголити волосся. Тут, ззаду, — промовила Гарпер.
— Агась. Я йо’ дістану, — відказав Дон і ступив у бік дверей.
— Доне?
— Агась?
— Дриль роздобути зможете? Може, в столярні? В ідеалі, звісно, було би знайти електродриль, але сумніваюся, що ви десь дістанете бодай трохи заряджений. Зійде й такий, що треба вертіти вручну.
Дон перевів погляд з неї на Тома Сторі — його біляве волосся, запінене багрянцем, — а тоді назад.
— Ох, Господи. Ще щось?
— Тільки гарячу воду, щоби стерилізувати свердло дриля. Дякую.
Коли він не відповів, вона підвела погляд, наміряючись сказати йому, що більше нічого не потрібно, та його і сліду не стало.
У сусідній кімнаті залунав спів.
15
Гарпер охайно витерла Отцю Сторі обличчя холодним вологим кухонним рушником, зчищаючи сажу й кров. Під шаром бруду їй відкрилося худе, з вовчими рисами, лице. Час від часу з його лівого ока скочувалася кривава сльоза. Вона цівкою стікала йому до вуха, тож Гарпер щораз доводилося витирати його наново.
Здавалося, він уважно дослухається до голосів у сусідній кімнаті. Вони співали ту ж пісню, що й тієї ночі, коли Гарпер прибула до табору. Співали, що всі вони одна кровинка, що всі вони — одне життя. Щодо себе Гарпер була певна, що до Блискоту її не затягне — вона просто не могла собі дозволити поринути в ту мерехтливу яскравість, де все було легшим та кращим. Її місце було тут, біля вмираючої людини. Втім, вона загадалася, що стане, якщо Отець Сторі не попрямує туди: відтак помочі з того для неї не буде жодної і нічим буде замінити брак заспокійливого та плазми.
Темні закарлючки драконячої луски, що завитками вкривали його стару й обвислу шкіру, далі лишалися холодними.
— Бог — то гарна оповідка, — зненацька промовив він до неї. — Мені вона до вподоби, а ще та, де літаючий пень та Венді. Ми її разом читали, Саро, коли ти ще мала була.
В уяві Гарпер зринуло безтурботне, прекрасне обличчя, зіткане з язиків полум’я. Вона стисла його руку.
— Я не Сара, Отче Сторі, — промовила вона. — Я друг, сестра Вілловз.
— Добре. Сестро Вілловз, маю до вас особисту медичну балачку. Боюся, дехто грав нами, як тим укулеле. Хтось виспівував нові слова до старих пісень. Важливо діяти негайно ж. Цих заощаджень не стане.