— Таж я працюю мов чорний віл! Тільки те й роблю, що гарую! І попри це, результату нуль.
— Тоді вам бракує відповідної обстановки. Нью-Йорк, звісно, хороше місто, але там забагато гамору. Чом би вам не приїхати до мене, як тоді, коли ви ще були моїм учнем?
4-6 липня 2008 року
За ті дні, що передували нашій бостонській зустрічі з Барнаскі, розслідування відчутно просунулося вперед.
По-перше, Пратта обвинуватили в діях сексуального характеру стосовно неповнолітньої, яка не сягнула шістнадцятирічного віку, й наступного дня після арешту випустили на поруки. Він тимчасово оселився в мотелі у Монберрі, а його дружина Емі поїхала до сестри в інший штат. На допиті Пратт підтвердив, що не лише Тамара Квінн показувала йому знайдений у Гаррі аркуш із записом про Нолу, а й Ненсі Геттевей розповідала йому те, що знала про Елайджу Стерна. Але Пратт свідомо знехтував свідченнями, боячись, що Нола обмовилася котрійсь із них про епізод в авто, й не хотів, допитуючи їх, накликати на себе лихо. Проте він присягався, що немає жодного стосунку до загибелі Ноли і Дебори Купер і що керував пошуками бездоганно.
На основі тих заяв Ґегаловуд зумів переконати прокуратуру видати ордер на обшук у домі Елайджі Стерна. Обшук відбувся вранці в п’ятницю, 4 липня, в День незалежності. Портрет Ноли виявили в майстерні та конфіскували. Елайджу Стерна доправили до поліції штату і допитали, проте обвинувачення йому не пред’явили. Цей новий поворот подій спричинив іще більшу зацікавленість у суспільстві: мало того, що в справі про смерть Ноли Келлерґан заарештували славетного письменника Гаррі Квеберта і колишнього начальника поліції Ґаррета Пратта, — до неї також була причетна найзаможніша людина Нью-Гемпширу.
Ґегаловуд докладно розповів мені про допит Стерна. «Неймовірний чолов’яга. Цілковитий спокій. Навіть своїм адвокатам звелів зачекати за дверима. Такий поважний, погляд мов криця, я аж зніяковів у його присутності, хоч на таких справах не одного собаку з’їв. Показав йому картину, і він сказав, що це справді Нола».
— Чому у вас вдома висить ця картина? — запитав Ґегаловуд.
Стерн відповів таким тоном, наче все і так зрозуміло.
— Бо вона моя. Хіба в цьому штаті є закон, що забороняє чіпляти на стіну картини?
— Ні. Але це портрет дівчинки, яку вбили.
— А якби в мене висів портрет Джона Леннона, якого теж убили, це мало б якесь значення?
— Ви чудово розумієте, про що мені йдеться, пане Стерне. Звідки взялася ця картина?
— Її написав один із моїх тодішніх службовців. Лютер Калеб.
— Чому він написав цей портрет?
— Тому що любив малювати.
— Коли було написано цю картину?
— Влітку сімдесят п’ятого року. В липні чи в серпні, якщо пам’ять мене не підводить.
— Тобто безпосередньо перед зникненням дівчинки.
— Так.
— Як її було написано?
— Гадаю, пензлем.
— Годі дурня клеїти. Звідки він знав Нолу?
— В Аврорі всі її знали. Дівчина його надихнула, то й написав портрет.
— А вас не хвилювало, що у вас вдома висить портрет зниклої дівчинки?
— Ні. Це чудове полотно. Це мистецтво. А справжнє мистецтво бентежить. Мистецтво, що подобається всім, — це результат звиродніння нашого світу, зіпсованого політкоректністю.
— Ви усвідомлюєте, що, володіючи полотном з оголеною п’ятнадцятирічною дівчинкою, можете накликати на себе неприємності, пане Стерне?
— Оголеної? У неї не видно ні грудей, ні статевих органів.
— Але ж вона вочевидь гола.
— Ви готові відстоювати свій погляд у суді, сержанте? Адже ви програєте і знаєте це незгірше за мене.
— Я хочу лише з’ясувати, чому Лютер Калеб малював Нолу Келлерґан.
— Я вже сказав: він любив малювати.
— Ви знали Нолу Келлерґан?
— Трохи. Як і всі в Аврорі.
— Лише трохи?
— Лише трохи.
— Ви брешете, пане Стерне. У мене є свідки, які стверджують, що у вас був із нею зв’язок. Що її привозили до вас додому.
Стерн зареготав.
— І ви можете це довести? Сумніваюся, бо це брехня. Я й пальцем не доторкнувся до цієї дівчинки. Послухайте, сержанте, мені вас шкода: ваше розслідування забуксувало, і ви насилу формулюєте запитання. То я вам допоможу. Нола Келлерґан сама прийшла до мене. Однієї гожої днини вона прийшла до мене додому і сказала, що їй потрібні гроші. І погодилася позувати для портрета.