Начальник поліції Пратт, який саме був у відпустці, повернувся додому зі своєю дружиною Емі. Весь день їх не було в місті: їздили у гості до друзів. Тієї ж хвилі родина Геттевеїв — Ненсі, двоє її братів і батьки — ввійшла у свій дім на Террас-авеню: вони були на пляжі Ґранд-біч. У поліцій-ному рапорті йдеться, що пані Геттевей, мати Ненсі, казала, що від Келлерґанів лунала гучна музика.
Тимчасом, за декілька миль звідтіля, Гаррі під’їхав до мотелю «Морський берег». Найняв восьмий номер, записавшись під чужим іменем, і розрахувався готівкою, щоб не показувати документа, що засвідчував особу. Дорогою він купив квіти. І наповнив бак. Усе було готово. Залишалося півтори години. Навіть трохи менше. Щойно прийде Нола, вони відсвяткують зустріч і відразу поїдуть. О дев’ятій вечора вже дістануться Канади. їм буде дуже добре разом. Вона більше ніколи не буде нещасна.
18-та година
Шістдесятиоднорічна Дебора Купер, яка після чоловікової смерті мешкала сама на відлюдному узліссі Сайд-Кріку, підійшла до кухонного столу і заходилася готувати яблучний пиріг. Почистивши і пошаткувавши яблука, кинула кілька скибок за вікно, для єнотів, і чекала, коли вони поприходять. Аж раптом їй здалося, наче хтось біжить поміж дерев. Придивившись, вона встигла розгледіти дівчину в червоній сукні, за якою гнався чоловік; потім обоє сховалися в лісі. Вона побігла до вітальні, щоб зателефонувати в поліцію. В поліційному рапорті сказано, що дзвінок надійшов о 18 годині 21 хвилині. Тривалість — двадцять сім секунд. Розшифрований запис:
— Центральна диспетчерська поліції. Що у вас?
— Гало? Мене звати Дебора Купер, я мешкаю на Сайд-Крік-лейні. Здається, щойно я бачила молоду дівчину, за якою гнався у лісі якийсь чоловік.
— А точніше, що сталося?
— Та хтозна! Я була коло вікна, дивилася на ліс, аж бачу, біжить поміж деревами та дівчина… а за нею якийсь чолов'яга… Таке, наче вона хотіла втекти від нього.
— А де вони зараз?
— Я… я не бачу їх уже, вони десь у лісі.
— Добре, пані, я висилаю до вас патруль.
— Дякую, приїздіть швидше!
Поклавши слухавку, Дебора Купер відразу ж повернулася в кухню, до вікна. Та більше нічого не побачила. Вона подумала, що, може, її вже зраджує зір, та, про всяк випадок, нехай поліція огляне все довкола. І пішла надвір зустрічати патруль.
У рапорті йдеться, що диспетчерська передала інформацію в поліційний відділок Аврори, де того дня на службі був лише Тревіс Довн. Він прибув на Сайд-Крік-лейн хвилини за чотири після дзвінка.
Попросивши Дебору Купер коротко змалювати ситуацію, полісмен Довн почав здійснювати попередній огляд лісу. Зайшовши в гай на кількадесят метрів, побачив клапоть червоної тканини. Зробивши висновок, що справа, можливо, поважна, вирішив негайно зв’язатися з начальником поліції Праттом, хоч той і був у відпустці. Зателефонував шефові додому з вітальні старенької Купер. Була 18 година 45 хвилин.
19-та година
Начальник поліції Пратт вирішив, що справа, либонь, серйозна і треба поїхати й особисто оцінити ситуацію. Тревіс Довн ніколи не став би турбувати його вдома, якби не щось справді виняткове.
Прибувши до Сайд-Крік-лейну, він порадив Деборі Купер замкнутися вдома і разом із Тревісом Довном пішов прочісувати гай. Вони попрямували стежиною понад берегом, у тому напрямку, де, ймовірно, бігла та дівчина. Згідно з рапортом, приблизно за милю правоохоронці виявили у відносно рідкому лісі неподалік від океану сліди крові і світле волосся. Була 19 година 30 хвилин.
Напевне, Дебора Купер лишилася стояти коло вікна в кухні, щоб простежити за полісменами. Минуло вже трохи часу, відколи вони зникли поміж деревами. Раптом вона помітила, що з лісу вибігла дівчина в розпанаханій сукні, з залитим кров’ю обличчям: вона кричала на ґвалт і кинулася до хати. Перелякана Дебора Купер відчинила кухонні двері, впустила дівчину і побігла до вітальні знову телефонувати до поліції.
Поліційний рапорт засвідчує, що другий дзвінок від Дебори Купер надійшов до центральної диспетчерської о 19 годині 33 хвилини і тривав понад сорок секунд. Розшифрований запис розмови: