— Центральна диспетчерська поліції. Що сталося?
— Гало? (Переляканий голос). Це Дебора Купер, я… я щойно телефонувала з приводу… з приводу дівчини, за якою женуться в лісі, то вона тут! Вона в мене в кухні!
— Заспокойтеся, пані. Що сталося?
— Не знаю я! Вона прибігла з лісу. В лісі зараз два полісмени, та, здається, вони її не бачили! Я впустила її до себе в кухню. Я… Здається, це донька священика… Та дівчинка, що працює в «Кларксі»… Схоже, це вона…
— Ваша адреса?
— Дебора Купер, Сайд-Крік-лейн, Аврора. Я вам уже телефонувала! Дівчинка тут, розумієте? У неї все обличчя в крові. Приїздіть швидше!
— Не йдіть із дому. Негайно надсилаю ще один патруль.
Довн і Пратт вивчали сліди крови, аж од хати пролунав звук пострілу. Не гаючи і миті, вони помчали туди з револьверами напоготові.
Тоді ж таки диспетчер, не зумівши зв’язатися по радіо з Довном і Праттом й оцінивши ситуацію як серйозну, вирішив терміново сповістити шерифа і поліцію штату й послати до Сайд-Крік-лейн усі наявні сили.
19-та година 45 хвилин
Тревіс Довн і начальник поліції Пратт, захекавшись, заскочили в дім через задні двері, з кухні. Тут вони і знайшли мертву Дебору Купер, вона лежала на кахляній долівці в калюжі крові, зі слідами кульового поранення в ділянці серця. Швидко оглянувши перший поверх і нікого не виявивши, Пратт побіг до авто, щоб зв’язатися з диспетчерською і попросити підмогу. Розшифрований запис:
— Пратт, поліція Аврори. Прошу терміново надіслати додаткові сили на Сайд-Крік-лейн, на перетині з шосе номер один. У нас труп жінки з вогнепальною раною і, судячи з усього, зникла дівчинка.
— Пане Пратте, сім хвилин тому нам уже надійшов дзвінок із проханням допомоги від пані Дебори Купер, із Сайд-Крік-лейну, вона сповістила, що дівчина знайшла притулок у її домі. Ці дві справи пов'язані?
— Що? Вбита і є Дебора Купер. І в домі більше нікого нема. Надсилайте всі вільні патрулі! Тут коїться бозна-що!
— Поліція вже в дорозі. Надсилаю підмогу.
Ще до закінчення розмови Пратт почув сирену: прибула підмога. Щойно він устиг ознайомити Тревіса з ситуацією і попросити його ще раз обшукати дім, аж захарчав радіоприймач: на шосе номер один, за декілька сотень метрів од них одне із авто шерифа почало переслідувати підозрілий автомобіль, що його помітили на узліссі. Помічник шерифа Пол Саммонд, який один із перших прибув на місце події, випадково угледів чорний «шевроле монте-карло» з нечіткими номерами, що виїхав із чагарів і помчав на повній швидкості, попри наказ зупинитися. Автомобіль прямував на північ.
Начальник поліції Пратт сів в авто і помчав на допомогу Саммондові. Він виїхав на паралельну просіку, щоб дістатися шосе номер один раніше за втікача і загородити йому шлях. Виїхавши на шосе за три милі від Сайд-Крік-лейну, він на якусь лише мить розминувся з чорним «шевроле».
Авто гнали з шаленою швидкістю. «Шевроле», як і раніше, прямував на північ по шосе номер один. Пратт викликав по радіо всі наявні патрулі, щоб вони поставили загороди, і попросив надіслати вертоліт. Незабаром «шевроле», здійснивши карколомний віраж, звернув на просіку, потім на іншу. Він гнав мов навіжений, поліційні авто заледве за ним устигали. Пратт волав по радіо, що вони його втрачають.
Гонитва тривала вузькими путівцями; водій «шевроле», певне, добре знав, куди прямує, тож потроху відстань між ним і поліційними авто збільшувалася. На одному з перехресть «шевроле» мало не врізався у зустрічне авто, й те загальмувало посеред шосе. Пратт зумів об’їхати його узбіччям, та Саммондові, який прямував одразу ж за ним, не пощастило уникнути зіткнення, слава богу, незначного. Тепер Пратт сам переслідував «шевроле» і, як міг, керував іншими учасниками гонитви. На мить він утратив авто з поля зору, потім помітив його на шляху в Монберрі, та врешті геть відстав. Зустрівши патрулі, що рухалися назустріч, він зрозумів, що підозріле авто від них вислизнуло. Він зажадав негайно перекрити всі шляхи, обшукати район і прислати поліцію штату. Тревіс Довн, який перебував на Сайд-Крік-лейні, рішуче заявляв, що ні в домі, ні довкола нього не було виявлено жодних слідів дівчини в червоній сукні.