Тепер Вільям бачив, що постатей було чотири. Таких персон він був зустрічав у маєтку. Зазвичай вони мали короткі імена на кшталт Луп чи Лясь, і, наскільки можна було зрозуміти, не мали ніякого минулого.
Одна з постатей сказала:
— Єслі ви всьо понімаєте, юний пане, то ми всьо зробим дуже акуратно…
— Час від часу тобі надходитимуть невеликі кошти, — сказав вельможний де Ворд. — Ти зможеш вести життя, достойне…
З прихованої в темряві стелі зійшли вихорки пилу, крутячись, ніби крилате кленове насіння. Пил опав зовсім поруч оксамитового мішечка.
Тихо брязнув завішений саваном канделябр.
Вільям підняв погляд.
— О ні, — сказав він. — Будь ласка… не вбивай нікого!
— Що? — спитав вельможний де Ворд.
На підлогу, розчепіривши пальці рук, мов кігті птаха, звалився Отто Крикк.
— Вітаю! — сказав він закляклому ватажкові. Потім поглянув на руки. — Ох, і про що я думати?! — Він стиснув пальці в кулаки й застрибав на манер боксера. — Анк-Морпоркський школа! Доктор Залізний Кулак!
— Кулак?! — перепитав один із помічників вельможного де Ворда й замахнувся кийком. — А спробуй-но оце!
Прямий правицею зніс його з ніг. Крутячись на спині, чоловік із дубцем вилетів по полірованій підлозі аж за двері. Отто крутнувся з такою швидкістю, що його постать розмазалась у повітрі, й іще один чоловік відлетів з гучним «ляп».
— Шчо то є? Шчо то є?! Я їм давати класичний бокс, а вони зовсім не битись?! — кричав Отто, стрибаючи туди-сюди як боксер-любитель. — О, мій пане, ви боєць! — кулаки вампіра замайоріли в повітрі, й один із атакуючих на мить перетворився на боксерську грушу. Поки він падав, Отто встиг виструнчитись і меланхолійно зловити кулаком підборіддя четвертого нападника. Останній перекинувся через себе й упав.
Все це не забрало й трьох секунд. І тільки тоді Вільям достатньо оволодів собою, щоб прокричати…
Але було запізно. Отто поглянув на лезо, що глибоко загрузло в його грудях.
— Ні, ви тільки дифіться, — сказав він. — На цей робота я мушу міняти сорочка кожен два дні!
Він обернувся до вельможного де Ворда. Той позадкував. Отто хруснув кулаками.
— Заберіть це від мене! — скрикнув вельможний пан.
Вільям похитав головою.
— Он як? — спитав Отто, наближаючись. — Ви звати мене «це», ніби я якийсь тфарюка. Що ж, тоді я робити фсе як тфарюка, гаразд?
Він згріб вельможного де Ворда за вилоги піджака й підняв його в повітря на витягнутій руці.
— У мій країна теш є такі, як ви, — повідомив він. — Вони нацьковувати натовп. Я приїхав до Анк-Морпорк, бо мені казали, що тут це не так. Але це так кругом. Кругом є такі виродки, як ви! І що ж я тепер з вами робити?!
Він зірвав із плечей свою жилетку і стягнув чорну стрічку з руки.
— Фсе одно я терпіти не міг той клятий какао, — сказав він.
— Отто!
Вампір обернувся.
— Так, Вільяме? Чого бажаєте?
— Це вже занадто.
Вельможний де Ворд зблід. Вільям ще ніколи не бачив його таким відверто наляканим.
— О? Що ви? Ви думати, я його кусайт? Вас покусайт, герр ясновельможність? Я не кусайт, бо пан Вільям вважати мене хорошим!
Отто притис де Ворда до себе так, що їхні обличчя перебували на відстані кількох дюймів.
— Але, може, я маю вирішити, чи спрафді я є такий хороший? Або вирішити, чи я кращий… за ВАС?
Повагавшись, він невловимим рухом притягнув вельможного де Ворда ближче… і вкрай обережно поцілував його в чоло. А тоді, поставивши до смерті переляканого чоловіка на підлогу, погладив його по голові.
— Врешті-решт, какао моше бути не такий уже й гидкий, — сказав він, відходячи вбік. — А юні панни, що музицирують за вікном, іноді мені підморгувайт.
Вельможний де Ворд розплющив очі й поглянув на Вільяма.
— Як ти посмів…
— Помовч, — сказав Вільям. — А я скажу тобі, що буде далі. Я не назву жодних імен. Я так вирішив. Бачиш, я не хотів би, щоб мою маму вважали дружиною зрадника батьківщини. А ще є Руперт, і сестри… І я сам. Я захищаю сім’ю. Напевне, я дарма це роблю, але я все одно робитиму це. Коротше, я збираюся ще раз тебе не послухатись. Бо не скажу правди. Всієї правди. До того ж я впевнений, що ті, хто хоче знати все до кінця, досить скоро про все дізнаються. І я не сумніваюсь, що вони зроблять із цього правильні висновки. Такі, як… зробив би ти.