— Де ви були?
— Ходили перекусити. Ви зранку не з’явились, а пан Тюльпан зголоднів.
— Я ж казав вам, що треба уникати чужих очей.
— Пан Тюльпан не вміє уникати чужих очей. В будь-якому разі, все ж пройшло добре — та ви, напевне, вже в курсі. Щоправда, нас ледь не повбивали через те, що ви багато чого замовчали — але кому цікава наша доля, еге ж? Це обійдеться вам у копієчку.
Пан Піступп пильно подивився на них.
— Мій час коштує дорого, пане Шпилько, тож не будемо тягти кота за хвіст. Що ви зробили з собакою?
— Нам ніхто не казав ні про якого собаку! — загарчав пан Тюльпан. Пан Шпилька знав, що це був неправильний тон.
— Отже, ви витримали важку битву з песиком, — сказав пан Підступп. — І де ж він?
— Нема. Втік. Покусав нас, мля, за ноги, та й змився.
Пан Підступп зітхнув. Це було як протяг з прадавньої могили.
— Я попереджав вас, що в штаті Варти працює перевертень, — сказав він.
— І шо? — спитав пан Тюльпан.
— Для перевертня немає складнощів у тому, щоб поговорити з собакою.
— Що-що? Ви хочете сказати, ніби хтось дослухатиметься пса?! — вигукнув пан Шпилька.
— На жаль, саме так, — сказав пан Підступп. — Собака має індивідуальність. А індивідуальність — це серйозно. До того ж, існують цілком однозначні прецеденти. В цьому місті, джентльмени, в різні часи до суду притягнуто сім свиней, зграю пацюків, чотирьох коней, блоху та бджолиний рій. Торік при розслідуванні вбивства з обтяжуючими обставинами в якості свідка обвинувачення було залучено какаду, і я змушений був забезпечити йому участь у програмі захисту свідків. Гадаю, нині він прикидається здоровенним хвилястим папугою, — пан Підступп струсонув головою. — На жаль, тваринам теж є місце в храмі правосуддя. Безумовно, в нашій ситуації існує величезна кількість найрізноманітніших застережень, але правда, пане Шпилько, в тому, що командор Ваймз обов’язково розбудує слідство навіть на найменшій зачіпці. Він почне… ставити запитання. Він уже знає, що щось не так, але мусить спиратися на милиці доказів та свідчень, а наразі немає ні тих, ні інших. Проте якщо собака знайдеться, це може виявитись ниткою, що дозволить розплутати клубок.
— Відсипте йому кілька тисяч, — сказав пан Шпилька. — З поліцейськими це завжди працює.
— Якщо не помиляюся, останній, хто намагався підкупити Ваймза, досі не може випрямити один зі своїх пальців, — сказав пан Підступп.
— Ми робили все так, як нам, мля, наказували! — заревів пан Тюльпан, наставляючи на пана Підступпа пальця завтовшки з сосиску.
Адвокат вивчив пана Тюльпана поглядом.
— «Вбий кухаря!», — сказав він. — Як смішно. А ми сподівалися, що винаймаємо професіоналів.
Завбачливий пан Шпилька знову вчасно перехопив кулак пана Тюльпана, ледве встоявши при тому на ногах.
— Згадайте про документи, пане Тюльпане, — промовив він. — Цей хлопець забагато знає…
— Подивлюсь я, що він знатиме, коли відправити його на той світ! — прогарчав пан Тюльпан.
— Насправді це лише покращує пам'ять, — повідомив пан Підступп.
Він підвівся, і пан Шпилька вперше звернув увагу, як підводяться зомбі: використовуючи по черзі різні пари м’язів, цей зомбі не стільки вставав, скільки розпаковував себе.
— Ваш інший… помічник у безпечному місці? — спитав Підступп.
— Сидить собі в льосі, п’яний як чіп, — сказав пан Шпилька. — І я не розумію, чого б нам не скрутити йому в’язи просто зараз. Коли він побачив Ветерані, то ледь не кинувся навтьоки. І якби той не був у такому шоці, ми були б у великій біді. А так — хто в цьому місті зверне увагу на ще один труп?
— Варта, пане Шпилько. Скільки я можу вам про це казати? Вони неймовірно спостережливі.
— Та пан Тюльпан не дуже-то й залишить їм що спостерігати… — пан Шпилька зупинився. — Тобто Варта аж настільки вас лякає?
— Це Анк-Морпорк, — відрубав адвокат. — Дуже космополітичне місто. Бути мертвим в Анк-Морпорку іноді означає лише невеличку незручність. Тут є чаклуни, тут є медіуми будь-якого калібру… Ми не можемо випустити нічогісінько, що дасть Варті щонайменший натяк, розумієте ви чи ні?
— Що, хтось, мля, стане слухати трупака? — здивувався пан Тюльпан.
— Чому б і ні. Ви ж слухаєте, — сказав зомбі. Він дещо розслабився. — Так чи інакше, завжди може виявитись, що ваш… колега ще якось стане в пригоді. Можливо, ще одне невеличке дефіле, щоб заспокоїти найнеспокійніших. Це надто вигідний вексель, аби просто зараз його… погасити.
— Що ж, гаразд. Ми триматимемо його під рукою. Але ви мали б доплатити нам за собаку, — сказав пан Шпилька.