Єдине, що її рятувало, — невиразне сподівання на майбутнє. Хай там як — Ляльці шлях у Космос заказано. А Валя через п’ять-шість років стане космонавткою, і хто знає, чи не доведеться разом з Віталієм Бондарчуком вирушити в міжзоряний рейс тривалістю на все життя? Там виясниться, чиї індекси збігаються, а чиї — ні!
В ім’я цієї, — може, не надто світлої, та все ж кличної, — мети Валентина Гармаш творила справжні чудеса: сумлінний кіб-вихователь КВ-13-13 повсякчас доповідав кібернетичному Інспектору, що людина з особистим індексом № МКАБ-003П31 засвоює запрограмований матеріал набагато грунтовніше й швидше, аніж усі його попередні вихованці, отож має всі підстави стати космонавтом найвищої категорії. І тільки за одне бідолашний кіб незмінно одержував стягнення — за надзвичайно слабкий фізичний розвиток вихованця: “юнак” ледве-ледве вкладався в середні норми для свого віку. Валі Гармаш — хотіла вона того чи не хотіла — доводилося майже третину всього часу перебувати на стадіоні та в гімнастичних залах; на змаганнях з бігу та у метанні диска серед дівчат її результати вже перевищували світовий рекорд, проте кіб уперто не дозволяв їй брати участь у офіційних виступах і наполягав на подальшому тренуванні. Валя скорялася; вона, зрештою, навіть раділа, що надзвичайне перевантаження навчальної та спортивної програми не дає їй можливості замислюватися над власною долею, допомагає забувати про Віталія Бондарчука. А коли той на борту “Ікара” вирушив у багатомісячний розвідувальний політ до астероїдної смуги, дівчині здалося, що вона звільнилася від принизливого почуття закоханості в чужого Друга Серця. Мабуть, так і мало статися; мабуть, “позитронна сваха” заздалегідь зважила на нестійкість почуттів Валентини Гармаш і наступного Дня Аеліти підсуне їй хоч і не героя, зате повністю відповідного юнака; що ж, хай буде так!
Проте минув і наступний День Аеліти, і ще один — Валі вже сповнилося вісімнадцять, — а вона все ще не мала Друга Серця. Підстав для тривоги поки що не було, адже чимало інших дівчат її віку теж чекали знаменної події. Однак у Валі зародилася і дедалі зміцнювалася підозра, що в неї справа пояснюється отією клятою “незвичайністю” індексів; що, мабуть, десь у чомусь сталася якась помилка, фатальна помилка з неймовірно страшними наслідками.
Слід було б звернутися з відповідною заявою до Відділу прогнозування Служби Життя. Але проти цього поставало почуття ображеної гідності.
Це сталося в День Прометея — в день повноліття юнаків. Валя не готувалася до цього свята. Правда, милий чудіюватий кіб останнім часом щось надто настирливо торочив про цей день, але висловлювався головним чином натяками. Валя й гадки не мала, що КВ-13-13 просто НЕ МІГ сказати прямо, яке значення матиме День Прометея для неї, як для ЮНАКА. Заборона людини — непорушний закон для кібера. А Валя Гармаш стільки забороняла, що бідолашний кібер уже ніяк не міг передати їй безпосередню інформацію про її належність до чоловічої статі. Єдине, що Валя зрозуміла з його натяків, — на неї в цей день чекатиме велика радість. Що ж, можливо, кінець кінцем їй дадуть хоч Друга Життя, якщо не дають Друга Серця!
Того ранку Валя прокинулася в спокійному, нічим не потьмареному настрої. Як завжди, привіталася до Віталієвого портрета, — і навіть похвалила себе за те, що цього разу не защеміло серце: отже, все було гаразд; отже, “позитронна сваха” мала рацію, не зваживши на оте “шалене кохання”, “кохання з першого погляду”, яке вигадала Валентина Гармаш тільки через почуття заздрості до подруги. Відтепер — годі. Вона ставитиметься до Віталія Бондарчука лише як до героїчного колеги по професії.
Гай-гай, надто рано було святкувати перемогу над своїм почуттям!
Одягаючись, Валя помітила у вікно: до їхнього котеджу — вперше за багато місяців! — біжить сяюча Лялька. Отже, на свято приїхав Віталій!
Вона спаленіла, заметушилася. Не бажаючи дати підстави для Ляльчиної зловтіхи, помчала до ванної, аби там, за плюскотом води, приховати зрадливі інтонації голосу. З усією можливою байдужістю відповідала на захоплене торохтіння щасливої подруги, зволікала, чекаючи, доки та забереться геть. Тільки де там! Ляльці потрібно було за всяку ціну повтішатися з переможеної суперниці під час першої після тривалої розлуки зустрічі з Віталієм.
І Валя того дня відчула: так, вона підійшла до Віталія справді розгублена й жалюгідна. Не бачила нікого й нічого, крім нього. Їй було байдуже, що подумає і скаже Лялька, аби тільки він, один-єдиний в усьому світі, зрозумів усе і глянув на неї з теплою щирістю.