Все це було добре. Але ж минуло два дні, а завтра, — подумати тільки: ЗАВТРА! — треба складати екзамен з англійської мови! Якщо теоретичну механіку можна сяк-так зіпхнути з допомогою шпаргалок, то всі оті “ту спік”, “ай спік” треба розуміти, та ще й відповідати негайно: “хау-ду-ю-ду”, мовляв! Отож хочеш того чи не хочеш, а доведеться брати наборг щонайменше чотири доби!
Моторошно стало нашому Студентові, коли він уявив, скільки часу та енергії доведеться витратити, щоб сплатити борг. Однак він уже потрапив у кабальну залежність до Ощадкаси Часу і тепер, як гравець-невдаха перед банкрутством, ставив на кін дедалі більші суми, сподіваючись на рятівний виграш.
Мабуть, ви вже здогадалися, що і з англійською мовою нашому Студентові пощастило: старший викладач М. Манчестер-Буквиця поставила в його матрикулі трійку, а в дужках підтвердила: “задовільно”. Не варто, мабуть, також повторювати, що, у повній відповідності до закону збереження енергії, — за оті довжелезні чотири позичені доби він начисто втратив чотири наступні. Вагу мало тільки те, що всі екзамени цього семестру Студент склав повністю, а його борг Ощадкасі Часу, — навіть якщо зважити на сплачене, — перевищив дві з половиною години!
Щоб сплатити цей борг, потрібно було б пройти пішки 9000 кілометрів. Або вивчити напам’ять 7 томів Великої Радянської Енциклопедії — від “А” до “Вибратор”. Або одержати третю категорію з шахів. Або викопати заступом котлован обсягом 150 кубометрів у супіщаному грунті. Або…
Ні-ні, хай хтось інший працює задарма! Якщо вже розплачуватися, то лише спортом та художньою самодіяльністю: тут розцінки — ого-го!.. Треба негайно записатися в секцію боксу: навіть за тренування платять по п’ять хвилин. І в хоровий гурток. Дешево, правда, — по 14 секунд за репетицію, — але й зусиль докладати не треба, аби губами ворушив.
Одне слово, майбутнє видавалося нашому Студентові цілком райдужним. А дійсність, на жаль, виявилася гіршою. Вже на першому занятті в секції боксу йому розквасили носа; дебют на футбольному полі він відчув на власних ребрах; на тренуванні з академічної греблі впав у воду і застудився; після знайомства з основами кінноспортивної їзди не міг кілька днів по-людськи ходити; велосипедний крос коштував йому синців на всьому тілі та понівеченої машини. Не щастило бідолашному Студентові й у царині мистецтва. Про які вже там сольні виступи думати, коли в драматичному гуртку йому дали роль міліціонера, який за всю виставу з’являється на сцені лише двічі, аби тільки у свищик засюрчати. У танцювальній групі довелося на задньому плані вистукувати підборами: тупу-тупу… тра-та-та!
Ой, недарма отой Чорт, — чи яка там ще анахтемська личина, — казав, що в них усе підраховано! Воно-то й звабно забити гол у чужі ворота: матимеш аж чотири ентропійні години! Та лихо в тому, що забивають ТОБІ. І в боксі не ти когось лупцюєш, а ТЕБЕ лупцюють. І з велосипедом — невідомо, хто на кому більше їздить… А найголовніше — всі оті тренери, інструктори, режисери та хормейстери тільки те й роблять, що вимагають. Нема часу вгору глянути!
Сума боргу зменшувалася дуже повільно, так повільно, що Студентові робилося не гаразд. А тут наспіли нові екзамени. Цього разу довелося взяти наборг вісім днів, тобто майже двісті ентропійних годин! Правда, його перевели на третій курс, але відтепер він не мав жодної вільної хвилини й на канікулах. Як член восьми спортивних секцій і трьох гуртків художньої самодіяльності, тільки те й робив, що тренувався, їздив на виступи та брав участь у змаганнях. Потім і на лекції почав з’являтися вряди-годи: навіщо витрачати дорогоцінний час, коли все одно доведеться позичати його? Та головне, що в деканаті навчилися “не помічати” отих прогулів. Про нього заговорили вже як про здібного спортсмена, здатного підтримати честь інституту.
Під кінець третього курсу в чековій книжці Студента мало лишилося з позиченої тисячі годин, зате йому вдалося погасити значну частину боргу: завоював першість у змаганнях боксерів міста та нашкріб кілька десятків хвилин за виступи на олімпіаді художньої самодіяльності. Але найрадіснішим було те, що молодий викладач теорії лінійних автоматів, боксер-аматор, атестував його заздалегідь, щоб не забирати часу перед надзвичайно важливим поєдинком з чемпіоном області. На щастя, Студент переміг. А відтоді дедалі частіше оцінки йому ставили “заочно”.