У спальні Синиці, куди Станя увійшла вперше, ліжко було односпальне. Тож вони з Горобцем таки сплять окремо. Станя озирнулася, шукаючи столик із парфумами. Ось де зосередилося низьке походження господині заможного будинку! Вітальню внизу оформлено скромно, але зі смаком. А в спальні нагорі ні скромності, ні смаку. В кутку, в тяжкій позолоченій рамі, вульгарний, хоча й вродливий молодик цілує не менш вульгарну, хоча й так само гарненьку жіночку в оголене плече. Під цим зразком малярства стоїть туалетний столик на вигнутих ніжках, густо заставлений пляшечками парфумів. Станя обрала з усієї тої експозиції флакон «Magie Noir», пирснула на лілову сукню.
Гостей прийшло небагато. А може, це тому, що зала дуже велика, то ті сім чи вісім душ запрошених зовсім не заповнили її. А в стандартній міській квартирі то була б однозначно велика юрба. В кутку встановили електроорган, на якому грав молодий гарний хлопець. Але не такий, як на портреті у Синичій спальні. А на манер тих, які збиралися в кав’ярні у селищі. Стола не накривали. Лише був буфет з напоями, канапками й фруктами.
Синиця знайомила Станю з гостями, рекомендувала її як працівницю видавництва, яка знає весь столичний письменницький бомонд. Ніхто з гостей давно нічого не читав. Проте виявляли зацікавленість, як іде зараз видавничий бізнес, чи варто цим займатися, як вона бачить ситуацію? І один з гостей, чоловік на прізвище Мучко, казав, що готовий відкрити видавництво для своєї дружини, щоб та його менше скубла за всі місця. То чи не піде пані Сапун до неї головним редактором? І Тетяна ще з півгодини спілкувалася із дружиною, яка захотіла мати книжковий бізнес. Пані Мучко теж не любила читати, але казала, що чимало хто з її знайомих читає багато, та навіть її манікюрниця щоразу відсуває якусь книженцію, коли та приходить до неї. А коли зустрічаєш стільки споживачів, то мимоволі хочеться запропонувати їм щось ексклюзивне.
Вина подавали вишуканіші й хмільніші за ті, які вони з Синицею пили вечорами вдвох. Музика зазвучала голосніше, гості почали танцювати. Синиця з Горобцем несподівано добре й злагоджено станцювали танго. Потім Горобець запросив Станю до повільного танцю, під час якого розповів, що вони з Синицею познайомилися в гуртку бальних танців, куди обоє почали ходити за порадою психолога — для покращення комунікативних навичок.
Далі вона танцювала з Мучком. На відміну від Горобця, який у танці був чемним, Мучко неприємно стискав її, і Тетяна зраділа, коли танець скінчився. Але обіймів захотілося. І тут її запросив чоловік, з яким її ніби й не знайомили. А може, його й не було на початку вечірки?
У великому залі танцювали всього чотири пари. Здається, інші мінялися партнерами. А Тетяна весь час пливла в обіймах Світозара.
— Ти така класна, — шепотів він їй.
— Я звичайна.
— Тобі ніхто ще не казав, яка ти класна? — із непідробним відчаєм у голосі питав Світозар.
— Казали, але...
— З такою, як ти, розумієш, чоловік заради жінки може покинути все: дім, батьків, гроші, все, до чого звикаєш.
— Навіщо ти все це говориш? — як могла опиралася диявольській мороці Станя.
— Ми зустрілися випадково, я тут проїздом, і раптом цей удар блискавки.
І як на театральній сцені, за вікном прогримів удар грому. Дощ того дня ішов уже давно, і гості добігали до дверей будинку від своїх машин під парасольками. І тут раптом цей грім. Осіння гроза, яка буває вкрай рідко. Світозар міцніше стиснув Тетяну в обіймах.
— Навіщо мені брехати? Я кажу, те, що відчуваю. Ми дорослі люди.
Тетяна звела погляд на Світозара. Про жінок часто кажуть: невизначеного віку. Світозар саме є таким чоловіком невизначеного віку. Обличчя молоде, проте волосся сиве. Його чоло, коли він піднімає брови, перерізано кількома трагічними смугами. На щоках стильна щетина, яка й двадцятилітньому додасть років. Темні очі дуже уважні. Жодного разу не глянули кудись над головою жінки, лише на неї. І він стрункий, сильний, в танці легко піднімає партнерку, кружляє з нею й ніжно відпускає, як це робили хлопці на танцях її юності. Але ж тоді всі вони були вдвічі легшими. Тетяна Стародуб лише у порівнянні з Тетяною Синицею виглядає стрункою. А загалом вона зовсім не така, як у ті роки, коли танці на вечірках були звичним ділом, коли хлопці дівчатам запросто шепочуть схожі слова, які вона зараз слухає від Світозара.
— У тебе таке дивне ім’я. Ти болгарин? — питає вона його.
— Я все, що завгодно, — відповідає він. — А ти з неба зійшла. І в цій сукні. Ти дивилася на себе в дзеркало, коли йшла сюди?