— Адже всі ми колись скидалися, щоб наш дід, дай йому Боже здоров’я, мав спокій від небіжчика. То наші гроші в цій готельці.
— А чому ви мені нічого не купили? Ви від мене отримали спокій, бо я пішов жити до Галини на Дарвіна! А Галина мене вже терпіти не може! Правда, Галю?
Галина перелякано припала до Панасикового плеча. Та може вона терпіти Панасика в себе на Дарвіна, може! Але це не означає, що їй не стане в пригоді готелька на Борщагівці. А тим часом Панасику натякнули, що варто було б узяти на себе витрати на похорон двоюрідного діда, якщо вже спадок іде йому.
— Буде постанова суду — заплатимо! — вигукнула Галина.
Родичі зрозуміли, що з Панасика й Галини користі ніякої. Власне, ніхто й не очікував, що вони зречуться готельки. Але бодай на якусь участь у витратах на поховання не так від Панасика, як від Галини розраховували. А вона про постанову суду! Адже, скоріш за все, туди піде жити її син! Проте, чи захоче Галинин малий перебиратися на Борщагівку з Дарвіна?
Панасик і Галина заквапилися додому, тільки-но дорогоцінний документ у жмаканому файлі було вправлено у підкладку його куртки, щоб, борони Боже, не загубити його. І по дорозі додому в тролейбусі вперше за роки свого співжиття полаялися. Галина одразу защебетала, що варто було б позичити грошей, відремонтувати готельку і здати, ось одна в неї на роботі саме шукала житло для сина, який одружився, о, він саме й міг би й відремонтувати готельку, зрештою, молодий здоровий хлопець...
— Послухай, — перебив Галину Панасик, — я щось не в’їхав: чого це ти приміряєш на себе мою готельку? Я, може, там пожити хочу! Ну, не пожити, то бодай іноді проходити туди, щоб побути самому!
— Це ти послухай! Отримав іграшку, щоб гратися нею! Квартира — то не іграшка! До речі, треба перевірити, чи дід Панас платив комунальні послуги, чи не залишив нам комунальних боргів! Треба буде завтра піти в ЖЕК! Яка там адреса, Панасику?
— Не скажу! — вигукнув Панасик і пересів на інше сидіння у тролейбусі, де були вільні місця.
Галина злякалась, що втрачає Панасика. Вони доїхали до площі Толстого і пішли додому. Галина взяла Панасика під руку й заговорила про інше. Панасик відповів, і вона радісно вловила в його голосі винуваті нотки. Але щастя з їхньої родини пішло. І забрала його готелька на Борщагівці.
Перший великий бешкет розгулявся, коли Галина послала Панасика за хлібом, а сама стала нишпорити, шукати документ, який Панасик примудрився таки добре заховати, поки Галина вранці бігала на роботу. Але не так багато в нього було дозволених місць на Дарвіна! Ключі від усіх шухляд комода Галина про всяк випадок зберігала в себе й не довіряла їх коханому. А документ вона знайшла в коробці на шафі, де зберігалося літнє взуття. Ця готелька звалилася на їхню голову і великою радістю, і великим лихом. Як усе втримати під контролем, щоб її хлопчик не втік? Ці чоловіки — вони ж як діти! За ними треба весь час приглядати! Ось сина вона фактично втратила, хоча й живе з ним в одному домі. То хоч би не втратити Панасика!
— Я тільки хотіла довідатися адресу, Панасику... — винувато пропищала Галина.
— То для цього ти мене відправляла за цим непотрібним хлібом? Петро недоїв — повно хліба, а ти мене знову послала за тим батоном!
— Нічого, насушимо сухариків, не сердься, Панасику!
— Ти? Насушиш сухариків? Ти й цього не вмієш! В тебе все пліснявіє!
— Панасику! Зовсім не все! — образилась Галина.
— Я б тобі і так сказав би ту адресу! Чому прямо не спитала? Чому діяла, як хитра лисиця?
— То чому ви діяли, як хитра лисиця, Галино Андріївно? — спитала Галину Єлька, нова дівчина сина, коли вони обоє випливли на кухню зі своєї кімнати готувати вечерю, а Галина з Панасиком пили кип’яток з тим самим батоном без масла.
— Сідайте, — сказав Панасик, підводячись, поступаючись Єльці місцем на табуретці біля кухонного столу.
Раніше Панасик не реагував на Петрових дівчат. Та й вони ніколи не ходили на кухню. Прослизнуть коридором і зникнуть у синовій кімнаті або в туалеті. На кухню виходила лише Єлька. Владно, як хазяйка.
— Ремонт вам треба було б зробити, Галино Андріївно! У вас уже стеля сиплеться!
— Ви, Олено, будете мені вказувати, що мені робити в моїй квартирі? — відповідала Галина.
— Єлена, а не Олена, — поправляла її Єлька, яка рекомендувала себе як Єлена. Єлена Прекрасна.
Єлька і правда була гарна. Всі молоді — гарні, але Єлька мала красу вище середнього рівня, яка відповідала всім сучасним еталонам.