— Ніночка мліє від хлопчиків, — ця випадково підслухана у шкільному коридорі фраза боляче вколола її, але то був урок для вчительки: отже, це помітно, тож треба краще приховувати те, що відчуваєш. Вона звикла ховати свої почуття. Але чи можливо звикнути жити без них?
А в той рік, так, саме в той рік, коли той розкішний клас закінчував школу, від неї пішов коханий чоловік, і весь жар свого серця вона віддала Славкові Ратинському. Боронь Боже, щоб вона мріяла про щось тілесне, але все одно то було справжнє кохання із неймовірним серцебиттям і захмарними тріумфами духу. Тільки так вона могла лікуватися від тої страшної рани, яку завдав їй її справдешній коханий... А тепер нарешті яскравим огнем горять ті різнобарвні свічки, які вона так любовно вибирала тридцять років тому, як вони не зітліли за ці роки, ще й горять, і так яскраво!
Оксана припалила другу сигарету від свічі, і цей жест образив Ніну Павлівну. Можливо, тому вона не сказала таке природне як на той момент «Що сталося, Оксано?», а почала, мабуть, таки недоречне:
— Оксано, не мені тебе судити, але невже цигарка може допомогти жінці?
— А я не хочу стати такою жирною, як ви, Ніно Павлівно! — істерично вигукнула Оксана. — Я ще хочу любові у свої сорок п’ять років!
— І цигарка допоможе?
— А як ви собі уявляєте, цілуватися із чоловіком, який палить, жінці, яка не палить?
Ніна Павлівна уявляла, бо пережила таке. Але й знала, як може зашкодити огрядність. ТОЙ чоловік перестав телефонувати, і вона зважилась сама, мовляв, була з учнями в Прибалтиці, привезла тобі сувенір. І почула у відповідь:
— Я завжди любив повненьких жіночок, але останнім часом це в тебе переходить ті межі, які я можу осягнути...
— От козел! — обурювалась її сестра, одна з небагатьох, хто знав про нього, єдина, кому вона розповіла, як все закінчилось. — От козлище! Таке казати жінці! Не міг сказати, що його застукала дружина й відбила одне місце! — сестричка висловилася грубіше.
А потім співчутливо додала:
— Що поробиш, коханка має бути молодою. Старою може бути мати, або в крайньому разі дружина. Треба тобі, Нінко, шукати діда для шлюбу.
Ніні, тоді сорокап’ятирічній, не хотілось шукати ніякого діда. Хоча й нестерпно боляче було хоронити багаторічне кохання. І найдужчого болю завдавало те, що, крім, власне, кохання, гинула мрія чистої жінки про чоловіка, який навіки приворожений духом, не тілом. Для якого не треба терзати себе виснажливими дієтами й нескінченними візитами до масажистів і косметичок.
— Наша мамка краща за всіх! — вигукував їхній батько і ляскав по сідниці їхню огрядну маму. Той грубуватий жест ранив делікатну душу Ніни, але батько маму таки любив, хіба що висловлював своє почуття занадто неделікатно.
А вона мріяла, щоб про любов говорили по-іншому, але от, лишилася ні з чим. І вона страждала мовчки, багато працювала, щоб уроки були цікавими, любила своїх учнів, та ніч-чому їх не навчила. Її учениця Оксана Полуян, в єство якої Ніна Павлівна, як їй тоді здавалося, зуміла закласти правильну шкалу пріоритетів, тепер хоче грати за тими правилами, які встановили не найкращі з чоловіків, гірші з них. І відверто й грубо ображає свою стару вчительку, нехай Бог судить її.
— Як згадаю, як ви стояли перед класом пузом вперед, так і хочеться впасти на підлогу й робити гімнастику, поки не здохнеш! Мені зараз стільки, скільки вам було тоді, і я не хочу бути такою, як ви! Я ще хочу любові!
— Оксанцю, мила, кохань не можна бути так багато! Я ж знаю і від ваших однокласників, і сама ти раніше забігала, скільки в тебе було усіляких пригод! В тебе росте дочка! Якою вона бачить маму, ти про це думаєш?
— Моя донька не росте, а виросла, їй двадцять років! Але це не означає, що МОЄ життя закінчилося!
— Але ж кохання може бути в житті тільки одне! Максимум — два! Три — верхня межа!
— А як у мене вже було десять, то мені, згідно з вашою теорією, накласти на себе руки? Стрибнути зараз із вашого балкона на проспект?
— Цього не треба, але далі треба жити вже без цього! Взяти себе в руки й зупинитися!
— Ой, облиште свої проповіді! Хто зараз так живе? Хто вас послухає? Не смішіть курей, Ніно Павлівно!
— Так, я й правда смішу курей! Зараз світ і справді сказився. Всі блудять, як перед кінцем світу. І мої учні також.