Суд встановив, що тримання заявника під вартою тривало три роки та і одинадцять місяців; підставами, вказаними у першочерговій постанові про взяття під варту були серйозні обвинувачення проти заявника та ризик його втечі; з часом судді та прокурори не вказали ніяких підстав для утримування заявника під вартою, а лише зазначали, що обрана раніше міра була правильною; національні органи не розглядали альтернативних триманню під вартою мір запобіжного характеру; процедури розгляду в справі заявника були занадто тривалими; суддя в справі заявника просто вказав, що він не може побачитися з членами сім’ї після розгляду справи по суті, не вказавши причин чому це є неможливим до того, тому можна говорити, що втручання в його право «на повагу до сімейного життя» не було «у відповідності до закону»; справа заявника не була розглянута в розумний строк.
Представник заявника в Суді: адвокат Андрій Крістенко.
Суд визнав порушення статті 5 § 3, статті 6 § 1, статті 8, статті 13 Конвенції
Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням: статті 162, 236–3, 263, 273, 274, 345 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, статті 165, 165–2 Кримінально-процесуального кодексу України 2001 року, стаття 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення».
Основні тези:
«Суд нагадує, що питання про те, питання про розумність термін утримання під вартою не може оцінюватися inabstracto. Воно повинне бути оцінене відповідно до обставин кожної справи із зазначенням національними органами підстав та належним чином задокументованих фактів, зазначених заявником у своїх клопотаннях про звільнення. Тривале утримання під вартою може бути виправданим в кожному випадку, якщо існують конкретні вказівки на реальні суспільні інтереси, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги особистої свободи» (§ 50)
«Суд відмічає, що тримання заявника під вартою тривало три роки і майже одинадцять місяців. Він відмічає, що підставами, вказаними у першій постанові, були серйозні обвинувачення проти заявника та ризик його втечі. Згодом, прокурори та судді не вказували ніяких підстав для тримання заявника під вартою, просто відзначаючи, що обрана міра запобіжного заходу була правильна…» (§ 51)
«Питання про розумність термін утримання під вартою не може оцінюватися inabstracto. Він повинен оцінюватися відповідно до особливостей кожної справи, підставами національних органів і належним чином документовані фактами, зазначеними заявником у своїх клопотаннях про звільнення. Тривале утримання під вартою може бути виправданим в кожному випадку, якщо існують конкретні вказівки на реальні суспільні інтереси, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги особистої свободи» (§ 79)
Посилання:
Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–97627
Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1274017098
Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:
1) рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 31 липня 2014 року, справа № 215/326/14-к, судді: Камбул М. О., Демиденко Ю. Ю. та Тарасенко О. В.; рішення від 31 липня 2014 року, справа 215/4829/14-к, суддя Камбул М. О.; рішення від 22 вересня 2914 року, № 215/84/14-к, судді: Лиходєдов А. В., Тарасенко О. В. та Мельник Ю. П.; рішення від 06 березня 2015 року, справа № 176/411/15-к, судді: Демиденко Ю. Ю., Лиходєдов А. В., Камбул М. О.
Посилання:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39973255
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39974567
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40563447