Суд встановив, що заявник піддавався жорстокому поводженню в слідчому ізоляторі; перебування під вартою в період з 16 березня 2005 року по 18 серпня 2006 року було на підставах, які не можуть розглядатися як «достатні», щоб виправдати таке тривале тримання під вартою, чим було порушено право на свободу; відсутнє пояснення значної тривалості судового розгляду, а саме після направлення останнього разу справи відносно заявника на дорозслідування вона не просувалася, що склало порушення права на справедливий судовий розгляд.
Представник заявника в Суді: адвокат Геннадій Токарєв
Суд визнав порушення статті 3, статті 5 §§ 3 та 4, статті 6 § 1 Конвенції.
Основні тези:
«Суд повторює, що стаття 3 Конвенції є втіленням основних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє будь-яке катування або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження, незважаючи на обставини поведінки потерпілого. У разі подання скарг за статтею 3 Конвенції Суд повинен з особливою ретельністю вивчити факти, навіть якщо на національному рівні вже мали місце певні провадження та розслідування» (§ 60)
«…Суд вважає, що держава — відповідач не надала задовільних та переконливих пояснень, що ґрунтуються на об’єктивних даних, щодо обставин, в яких заявник, що перебував під вартою під контролем держави, отримав травми… та вирішив зізнатися у вчиненні вбивства, в якому згодом він був визнаний невинуватим… держава повинна нести відповідальність за ці травми» (§ 74)
«…справа щодо заявника неодноразово направлялася на новий розгляд чи дослідування… Суд не знаходить належного пояснення загальної тривалості цього судового розгляду…» (§ 103)
Посилання:
Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–145580
Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1412767021
Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:
1) рішення Білопільського районного суду Сумської області від 19 червня 2015 року, справа № 574/6/15-к, судді: Свиргуненко Ю. М. та Кліщ О. В.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/45659130
Теза із рішення: «…суд повинен належним чином обґрунтовувати необхідність тримання під вартою осіб під час продовження строків тримання під вартою та кожні два місяці переглядати питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою…».
2) рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 07 травня 2015 року, справа № 333/623/15-к, суддя Холод РС.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44027513
Теза із рішення: «…Перевірялися безпосередньо судом факти щодо жорсткого поводження з обвинуваченим працівниками міліції на стадії досудового розслідування, враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо цих питань. Так, у рішеннях Європейського суду… суд зазначив про неефективне розслідування державними органами державної влади скарг заявника на жорстоке з ним поводження працівниками міліції. Передумовами, що призвели до вищевказаних порушень є небажання правоохоронних органів ефективно розслідувати скарги осіб, що знаходяться під вартою, на жорстоке з ними поводження…»
Охріменко проти України, № 53896/07, 15 жовтня 2009 року
Фактичні обставини справи: 14 березня 2007 року заявника затримали за підозрою у вчиненні крадіжки та спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого. Зміївський районний суд 16 березня виніс постанову про взяття заявника під варту Після медичного обстеження в квітні того ж року заявникові встановили діагноз — цироз печінки та рак правої нирки з метастазами в легені. Він клопотав про звільнення з-під варти, але отримав відмову. Стан заявника різко погіршувався, однак він продовжував брати участь у судових засіданнях, які проходили в суді за 50 км від слідчого ізолятору. Європейський Суд, 11 грудня, застосувавши Правило 39, надав уряду України рекомендації щодо необхідності направлення заявника на лікування. Того ж дня заявника перевели до Харківського обласного онкологічного диспансеру. З 11 грудня по 19 серпня заявник постійно був прикутий наручниками до ліжка, одною рукою вдень і двома вночі, а також його постійно охороняли троє осіб у кімнаті з гратами на вікні, попри те, що заявник не намагався втекти і не поводив себе агресивно. 11 січня 2008 року заявнику провели планову операцію. Судовий розгляд був відновлений 29 липня того ж року. Заявника перевели назад до слідчого ізолятору 7 жовтня 2008 року. Європейський Суд переглянув скаргу заявника та відмінив тимчасові заходи за Правилом 39, які були прийняті 11 грудня 2007 року.