Суд встановив, що скарги заявника на жорстоке поводження з ним працівниками міліції не були швидко та ефективно розслідувані органами влади.
Представник заявника в Суді: адвокат Аркадій Бущенко.
Суд визнав порушення статті 3 Конвенції.
Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням: в рішенні не вказано.
Основні тези:
«Суд повторює, що коли людина подає небезпідставну скаргу про те, що вона зазнала жорстокого поводження з боку державних властей в порушення статті 3, це положення побічно вимагає проведення ефективного офіційного розслідування, яке, в принципі, має призвести до встановлення фактів у справі, а також виявлення та покарання винних. Це не є «зобов’язанням результату», але є одним із засобів. Органи влади повинні вжити всіх необхідних заходів, наявні в їхньому розпорядженні, для того, щоб забезпечити докази у справі, серед яких, зокрема, свідчення очевидців, судово-медичні експертизи та інші. Будь-який недолік розслідування, який підриває його можливість встановити причину виникнення пошкоджень або особа, відповідальна за їх заподіяння, несе ризик падіння цього стандарту і в цьому контексті передбачається вимога своєчасності і розумної швидкості» (§ 43)
Посилання:
Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–109116
Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1334825143
Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:
Немає застосування даного рішення судами.
Загроза поганого поводження у разі видачі (екстрадиції)
Коктиш проти України, № 43707/07, 10 грудня 2009 року
Фактичні обставини справи: в 2001 році заявника, білоруського молодіжного активіста та музиканта, обвинуватили в Білорусі у вчиненні вбивства, до заявника могла бути застосована смертна кара. Брестський обласний суд 7 грудня 2002 року визнав заявника невинуватим, вказавши, що під час розслідування до заявника був застосований фізичний та психологічний тиск задля отримання зізнання, тому воно не може бути взяте судом до уваги. 18 травня Президія Верховного Суду Білорусі скасувала це рішення в порядку нагляду за протестом прокуратури, кримінальне провадження було відновлене. В червні 2002 року заявник переїхав до України. Брестський обласний суд оголосив заявника у розшук. Був виданий міжнародний ордер на розшук заявника. 25 червня 2007 року заявника затримали в місті Севастополі, Україна. Під час затримання міліціонер зробив декілька пострілів, щоб залякати його, а також до нього був застосований фізичний та психологічний тиск. 9 липня того ж року Генеральна прокуратура Білорусі направила до України запит на екстрадицію заявника, вказавши, що до нього не буде застосована смертна кара. Європейський Суд надав 10 жовтня 2007 року Уряду України рекомендації по Правилу 39 не видавати заявника до розгляду його справи по суті. Заявник неодноразово просив національний суд звільнити його з-під варти, але отримував відмови, так як законодавство не передбачало можливості змінити міру запобіжного заходу в очікуванні на екстрадицію.
Суд встановив, що відсутні передбачені національним законом можливості оскаржити рішення про взяття під варту до закінчення процедури екстрадиції та відсутня процедура отримання компенсації за перебування під вартою в даному випадку; порушені належні умови транспортування заявника з ізолятору тимчасового утримання до слідчого ізолятору; заявника утримували в ізоляторі тимчасового утримування та слідчому ізоляторі в неналежних умовах, а також у заявника були відсутні ефективні засоби правового захисту щодо розгляду його скарг.