Суд встановив, що заявники отримали травми внаслідок нелюдського та принижуючого гідність поводження, а також було відсутнє ефективне розслідування владою цього факту; сторони не заперечують, що заявників утримували під вартою незаконно протягом трьох днів та органи влади не провели розслідування цього з належною ефективністю; була тривала бездіяльність (судовий розгляд був 3 роки 4 місяці та 12 днів), коли потрібна особлива ретельність у зв’язку із тримання заявників під вартою, і це порушило «розумний строк» судового розгляду.
Представник заявника в Суді: правозахисник Микола Козирєв
Суд визнав порушення статті 3, статті 5 § 1, статті 6 § 1 Конвенції.
Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням: статті 28, 29 Конституції України, статті 4, 22, 28 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, статті 1167 Цивільного кодексу України 2003 року, статті 1, 2, 3, 4 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року.
Основні тези:
«Суд повторює, що держава несе відповідальність за добробут людей, які знаходяться під вартою, і що влада повинна захищати таких осіб. Беручи до уваги відповідальність за шкоду, завдану особам, які знаходяться під її контролем, Суд вважає за необхідне встановити та піддати судовому переслідуванню осіб, винуватих у застосуванні насильства до затриманого, як у цьому випадку…» (§ 59)
«…заявники прийняли достатні заходи для доведення своїх тверджень про жорстоке поводження до відома національної влади, і що, врешті-решт, неефективність розслідування змусила їх відмовитися від подання нових апеляцій на національному рівні…» (§ 70)
Посилання:
Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–98660
Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1276603397
Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:
1) рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2012 року, справа № 1–166/11, судді: Леонтюк Л. К. та Щасна Т. В.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21513347
Теза із рішення: «…якщо особа висовує аргументовані претензії, що вона була піддана серйозному жорстокому поводженню з боку співробітників міліції в порушення статті 3 Конвенції, то це положення, в співвідношенні з загальним обов’язком держави по статті 1 гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в Конвенції, вимагає проведення ефективного та офіційного розслідування, здатного привести до встановлення та покаранню винних. якщо людина була затримана міліцією, була здоровою, але у неї з’явились травми, то держава зобов’язана забезпечити правдоподібні пояснення яким чином такі тілесні пошкодження були отримані. В противному випадку виникає питання у відповідності таких дій зі статті 3 Конвенції «заборона катування».»
Негайне доставлення до суду
Олексій Михайлович Захаркін проти України, № 1727/04, 24 червня 2010 року (див. Погане поводження та його розслідування)
Бєлоусов проти України, № 4494/07, 07 листопада 2013 року (див. Заборона катувань)
Нечипорук і Йонкало проти України, № 42310/04, 21 квітня 2011 року (див. Заборона катувань)
Титаренко проти України, № 31720/02, 20 грудня 2012 року (див. Право на приватне та сімейне життя)
Квашко проти України, № 40939/05, 26 вересня 2013 року (див. Використання адміністративного арешту в кримінальному провадженні)
Корнєв і Карпенко проти України, № 17444/04, 21 жовтня 2010 року