Під проникливим поглядом ученого Петр збентежився. «Ще хвилька, — подумав він, — і цей чоловік прочитає в моїй душі все — і те, що я цікавлюся не своїм майбутнім, а його таємничим, буцімто хворим пожильцем, який не зносить гамору. Пора діяти».
Петра враз так заполонила нездоланна потреба шуміти, кричати, галасувати, бешкетувати, що він майже не чув тихих слів, які вчений вимовляв гірко скривленими губами, синюватими від поганого кровообігу.
— Бо такі, як ви, паничі, — провадив астроном, — цікаві, вони б раді довідатись від нас про все, але не можуть дати нам, ученим, потрібний матеріал для того. Бувають такі, що не знають навіть, чи вони народились удень, чи вночі. А ви знаєте?
— Не знаю, — відповів Петр. — Але гадаю, що це неістотне, бо я не хочу від вас довгого, всеосяжного гороскопа — такого, як ви, кажуть, колись склали для отого негідника — так званого герцога Альбрехта фон Вальдштейна.
Він замовк і напружив слух, бо сподівався, що ця образа дійшла до слуху того, для кого була призначена, і що той вразливий, запальний чоловік якось викаже своє роздратування — хоч ногою тупне зі злості чи пожбурить чимось. Але то була марна надія: в глибині дому було тихо, ніщо не ворухнулось, ніщо не озвалось.
— Я вас прошу висловлюватись про його герцогську високість пана Альбрехта фон Вальдштейна з належною пошаною, — сказав маг. — Та якщо ви не хочете справжнього гороскопа, хоча тільки-но заявили, ніби хочете, то що ж тоді я маю вам відкрити?
— Ну, взагалі… — сказав Петр. — Скільки років ще проживу тощо.
Старий учений почервонів від гніву.
— Я так і знав. Зразу здогадався, коли вас побачив, що грошей у вас не густо, того й спитав. Та що вдієш. Пічкур теж риба. Як не дощ, то хоч мряка. Ви хочете щось взагалі. Як ласкавому панові завгодно.
І, обернувшись до дверей у себе за спиною, гукнув:
— Сені!
Почулося човгання, і з сусідньої кімнати вийшов високий, худий бородатий чоловік, молодший за Кеплера, але теж літній, увесь, як і Кеплер, у чорному, в круглій шапочці.
— Опрацюйте оцю дату народження, — сказав Кеплер, подаючи йому дощечку. — Ось добродій хоче знати, скільки йому ще вділено пробути в цьому найкращому з усіх світів. Якщо ви, молодче, якимось дивом переживете ту дату смерті, що вам вирахує мій колега Сені, — до речі, як і я, справжній учений, а не шарлатан, — то я поверну вам гроші. А поки що з вас двадцять дукатів завдатку.
— Цебто як? — спитав Петр. — Я прийшов до вас, пане Кеплер, а не до якогось там Сені.
Кеплер глибоко зітхнув і на мить прикрив свої іскристі очі темними зморшкуватими повіками.
— Шановний пане, — промовив він утомлено. — Коли ви замовляєте першорядному кравцеві вбрання, ви ж не будете наполягати, щоб він власноруч обметав петельки для ґудзиків, бо таку другорядну роботу він доручає своїм підмайстрам. І в моєму ремеслі, яке мені служить тільки для заробітку, справа стоїть так само. Складання гороскопа, навіть такого простенького, як ви мені замовили, теж не обходиться без механічних, проте дуже забарних обчислень. Я чоловік скромний і цілком усвідомлюю, що вчений, який служить славі людського роду, — це щось безмірно нижче за пана, який має право оздобити своє ім’я безглуздим гербом і пустим титулом. Одначе не жадайте від мене, щоб я не тільки кроїв та приміряв, а й пришивав ґудзики та обметував петлі.
«Тепер або ніколи», — подумав Петр і, схопившись на ноги, — стілець загуркотів додолу, — розкричався на всю горлянку:
— Коли я йду до коваля, то хочу, щоб мене обслужив коваль, а не ковальчук! Хто він такий, той ваш Сені? Отой маруда, що в нього на лобі написано дурість і нездарність? Чи не той це нікчема, що його падлюка з падлюк Альбрехт фон Вальдштейн витурив утришия? Я за свої добрі гроші хочу доброго товару, я не вчора народився й не дам себе ошукати!
І, вихопивши шпагу, почав плазом гатити нею по столі.
Вчений жахнувся й звів догори руки.
— Змилуйтеся! — заскиглив він. — Я все зроблю для вас, усе вам скажу, тільки, ради бога, не галасуйте. Пам’ятайте про мого пожильця! Він ще помре від усього цього.
— Чхав я на вашого пожильця! — репетував Петр. — Ви мене розсердили, а я, коли сердитий, рідного батька не знаю! Я з вашої трухлявої халупи дровітню зроблю, я все тут порубаю, поламаю, розтопчу, розтрощу!